Скинія Мойсея і сучасна церква

Згідно з єврейською Біблією, скинія Мойсея (івр. מִשְׁכַּן, mishkān, що означає «оселя» або «місце проживання»), відома також як Намет збору або Намет зустрічі) була переносним земним місцем перебування Бога Ізраїлю, яким користувалися ізраїльтяни від виходу з Єгипту аж до завоювання Ханаану. Тобто протягом близько 40 років перебування в пустелі, а також пізніше, аж до часів храму Соломона.

На горі Синай Мойсей отримав настанову збудувати скинію Мойсея і переносити її разом з ізраїльтянами під час їхньої мандрівки пустелею та пізнішого завоювання Обітованої землі. Через 440 років храм Соломона в Єрусалимі замінив її як оселю Бога. Головним джерелом, що описує Мойсеєву скинію, є біблійна книга Вихід, зокрема розділи 25–31 та 35–40. Ізраїльське свято Кучок і сьогодні вшановує пам’ять про цей час мандрівки перед входом ізраїльтян до землі Ханаан.

Увесь образ, план, Боже одкровення щодо Мойсеєвої скинії має щонайменше три значення:

• По-перше, для ізраїльтян у часи, коли вони вчилися жити з Богом.
• По-друге, це пророче послання про Ісуса, Який стане викупленням для Ізраїлю та всього світу.
• По-третє, це образ того, як функціонує Церква і віруючі в наш час.

Історія храмів в Ізраїлі

Протягом усієї своєї історії Ізраїль мав 4 офіційні храми:

• Скинія Мойсея (бл. 1446–960 рр. до Христа). Це був переносний, мобільний храм, який перебував з ізраїльтянами, зокрема, в пустелі.
• Храм Соломона (960–586 рр. до Христа). Збудований царем Соломоном в Єрусалимі на храмовій горі. Його пограбували й зруйнували вавилоняни.
• Храм Зоровавеля (516–20 рр. до Христа). Його було відбудовано, але не в такому величному вигляді.
• Храм Ірода (20 р. до Христа — 70 р. після Христа). Це був попередній храм, але розширений і перебудований царем Іродом Великим. У 70 р. його зруйнували римляни, згідно з пророцтвом, проголошеним Ісусом.

Бог вирішив, щоб п’ятий храм не був збудований із каменю, а знаходився всередині нас. Число п’ять говорить про Божу благодать.

«Але Всевишній не живе в рукотворних храмах, як каже пророк: Небо — Мій престол, а земля — підніжок Моїх ніг. Який дім збудуєте Мені, каже Господь, або де місце Мого спочинку? Чи ж не Моя рука створила все це?» — Дії 7:48-50

«Хіба ви не знаєте, що ви — храм Божий і що Дух Божий живе у вас? Коли хтось руйнує храм Божий, того зруйнує Бог. Бо храм Божий святий, а ви — цей храм.» — 1 Кор 3:16-17

Ми, віруючі, є п’ятим Божим храмом: завдяки Божій благодаті та Його викупленню Він живе в нас через Святого Духа.

Яка мета створення такого місця?

Метою і причиною створення скинії Мойсея було, між іншим, те, щоб Бог постійно перебував серед Свого народу й вів його. Іншою причиною було те, щоб люди могли належно возвеличувати Бога та віддавати Йому шану, а також щоб навчилися жити, залежачи лише від Нього — через віру.

Ізраїльтяни щойно вийшли з Єгипту, з-під влади гнобителя — фараона, що було символом нашого виходу з-під влади темряви та сили диявола до світла і Божого Царства. Проте вийти з Єгипту було легше, ніж звільнитися від способу мислення, який панував у Єгипті. Ізраїльтяни, як колишні раби, і далі почувалися рабами у власному серці й не вміли позбутися старого способу мислення та поведінки.

Вийти з Єгипту легше, ніж звільнитися від мислення і менталітету життя в Єгипті

У пустелі ізраїльтянам нічого не заважало, а проте цей процес навчання не був для них легким завданням. Дорога пустелею до «Обітованої землі» мала б забрати в них 2 тижні, а натомість через їхню невіру вони провели там 40 років, і, на жаль, майже все старе покоління (за винятком кількох осіб) повмирало в пустелі. Лише нове покоління ввійшло й заволоділо тим, що Бог їм обіцяв.

Це говорить нам про те, що й ми, народжуючись заново для Його Царства, проходимо певний процес «умирання» для нашої тілесності, а також вчимося щодня ходити з Богом, слухати Його і жити вірою. Чи можливо ж народитися заново й не пізнати всієї повноти того, що Бог приготував для нас? На жаль, так! Усе в Божому Царстві доступне через віру. І саме через невіру Ізраїль не ввійшов до Обітованої землі першого разу (Євр 3:19).

Однак найважливіша мета створення скинії була пророчою. Вона мала показати, що в майбутньому прийде Спаситель — Ісус, Який раз і назавжди принесе жертву за кожного з нас, щоб викупити нас, примирити з Богом і очистити так, щоб ми могли служити Йому та мати до Нього доступ. І саме під цим кутом зору ми розглянемо сім елементів скинії, які й донині говорять до нас і показують, як діє Церква та віруючі також сьогодні.

Скинія була пророчою звісткою про те, що в майбутньому Бог справді оселиться серед Свого народу

Остання мета, яку ми вже згадували, говорячи про історію храмів, — показати наперед, як мають функціонувати Церква і віруючі в наш час.

Інші цілі скинії:

• НАВЧИТИСЯ йти за Богом і за Його присутністю (хмара над скинією)
• НАВЧИТИСЯ бути спільнотою, що живе в єдності
• НАВЧИТИСЯ залежати від Пастиря
• НАВЧИТИСЯ Божих доріг, принципів життя під Божим законом
• ДІЗНАТИСЯ, що Бог Єгова був їхнім Богом
• ЩОБ ЗРОЗУМІТИ, що Бог завжди має бути в центрі їхнього табору
• НАВЧИТИСЯ, яким чином вони можуть бути спасенні й очищені від гріхів

Підготовка до будівництва

З огляду на розміри скинії, це була найдорожча споруда, яку будь-коли зводили. Якби підрахувати кількість золота, срібла і міді (не враховуючи вартості інших матеріалів та робочої сили), то вартість цих матеріалів склала б близько 10 млн доларів.

• ЗОЛОТО 29 талантів 730 сиклів = 1 1/4 тонни (талант золота становив близько 120 фунтів)
• СРІБЛО 100 талантів 1775 сиклів = 4 1/4 тонни (талант срібла — близько 100 фунтів, сикль — це пів унції)
• МІДЬ 70 талантів 2400 сиклів = 4 тонни

Звідки вони взяли це багатство? (Вих 12:35-36) Виходячи з Єгипту, увесь Ізраїль отримав від єгиптян безліч золота і коштовностей, бо ті хотіли позбутися ізраїльтян через кари, яких зазнали. Ізраїльтяни були рабами, тож самі по собі не мали значних ресурсів, окрім того, що отримали, виходячи з Єгипту. Те, що вони отримали від єгиптян, вони, ймовірно, і так заслужили за всі ті роки утисків (близько 400 років неволі).

Увесь Ізраїль щедро жертвував на спорудження скинії; написано, що вони давали більше, ніж було потрібно, так що Мойсей мусив припинити збір.

Люди дають матеріали та працю, але Бог дає нам план і мудрість щодо його виконання.

Вибір виконавців

«Ось Я вибрав Веселіїла, сина Урі, сина Хура, з коліна Юди. І наповнив його Духом Божим, мудрістю, розумом і вмінням виконувати всілякі роботи, щоб він умів майструвати з золота, зі срібла, з міді і різьбити каміння для оправи, і різьбити по дереву, і виконувати різні вироби. А на допомогу йому Я дав Оголіява, сина Ахісамахового, з коліна Данового. І в серце всіх майстрів Я вклав мудрість, щоб вони могли виконати все, що Я тобі наказав: Намет збору, ковчег свідчення, віко, що на ньому, і всі речі скинії, і стіл та всі його приладдя, світильник із щирого золота і все його приладдя, жертовник кадильний, жертовник цілопалення і все його приладдя, чашу та її підставу, священні шати з дорогоцінної тканини для священика Аарона і шати для його синів, для виконання священичої служби, і оливу для помазання, і пахучі пахощі для скинії. Усе це вони мають зробити згідно з наказом, який ти одержав від Мене» — Вих 31:2-11

Як бачимо, Бог покликав Веселіїла, щоб він виконав або наглядав за всіма роботами. Це ім’я означає «У тіні Бога» і визначало характер цієї людини, яка була готова виконувати все, що було Божою волею. Веселіїл є прообразом Святого Духа, Який згідно з Божою волею все доглядає і керує всім згідно з Божою волею. Саме він розподіляв обов’язки щодо будівництва. Під його наглядом працювали всі, як жінки, так і чоловіки!

Подібно й сьогодні Святий Дух наділяє нас і дає нам здібності та владу. Він ставить нас у відповідні сфери служіння Церкви. Усі залучені до спільної справи, яка є Божим планом для нас. Щоб Божа воля діялася на землі так, як на Небі!

Варто звернути увагу на те, що в цій роботі брали участь усі люди, яких Бог наділив різноманітною мудрістю, знанням і здібностями.

Мойсей є прообразом Ісуса Христа, Який будує Свою Церкву на землі, а всі дії та мудрість передає через Святого Духа, Який розподіляє всю працю між віруючими

Священики й первосвященик

Священики звершували служіння в усій скинії — як у зовнішній частині, так і в святому місці. До Святого святих мав доступ лише первосвященик, раз на рік. Сьогодні кожен віруючий виконує роль священика, що служить як перед Богом, так і перед людьми (1 Пет 2:5-9). Ми маємо так зване загальне священство серед віруючих.

Фундамент

Фундамент завжди відіграє велику роль у будівництві міцної споруди, і в цьому випадку не інакше! У Вих 30:15 читаємо, що кожен ізраїльтянин віком понад 20 років мав дати як викуп за своє життя півсикля срібла. Вони говорять про викупне діло Ісуса, Який пролив за нас Свою кров (1 Пет 1:18-19). Тому в 38-му розділі книги Вихід читаємо, що саме ці «гроші викупу» були використані на виготовлення срібних підніжків під дошки. Кожна дошка мусила мати цей срібний викупний фундамент. Отже, вся скинія буквально спиралася на викупне діло Ісуса (1 Кор 3:11)!

«Бо основи іншої ніхто не може покласти, окрім тієї, що вже покладена, а це Ісус Христос.» — 1 Кор 3:11

Лише на фундаменті Ісуса ми можемо збудувати міцне, правильне життя і спільноту.

Уся конструкція споруди

Дошки для будівництва скинії (Вих 26:15) були виготовлені з твердого, нетлінного акацієвого дерева — шіттім, і були покриті золотом. Кожна дошка, поставлена вертикально поряд з іншою, символізувала окремого віруючого, який є частиною всієї Церкви. Кожна з цих дощок у минулому була чимось іншим — твердим пустельним деревом. Потрібно багато праці, щоб ці дошки вирізати, очистити, покрити й з’єднати з іншими.

Кожного з нас було вирізано, відділено від цього світу, очищено від гріхів і покрито золотом, тобто Божою праведністю. Крім того, ми були з’єднані в одне ціле. Усі ці дошки спиралися на срібні підніжки, які, як ми вже згадували, символізували діло викуплення.

У скинії було ще 15 засувів — по п’ять із північного, південного та західного боків. Вони підтримували описані вище дошки, яких було по 20 з північного та південного боку (разом 40) і 8 із західного. Число 40 символізує випробування і досвід. Це було 40 випробуваних і перевірених дощок, які могли бути стінами, що підтримують усю конструкцію й співтворять Церкву. Число 8 натомість символізує воскресіння Христа і новий початок.

Що ж до засувів, то завдяки Божій благодаті та силі (число 5) ми можемо стояти поєднані в єдності (40 дощок). Число 5 говорить також про 5 дарів служіння, які мають діяти в Церкві для її будування і зміцнення (апостоли, пророки, євангелисти, вчителі та пастирі).

«І Він одних настановив апостолами, інших пророками, інших євангелистами, а інших пастирями та вчителями для…» — Еф 4:11-13

• вдосконалення святих (споряджання віруючих)
• до виконання служіння (щоб вони могли звершувати різні служіння згідно зі своїм обдаруванням)
• для збудування Тіла Христового (щоб усі будували Церкву)
• аж поки всі разом дійдемо до єдності віри та повного пізнання Сина Божого (щоб Церква перебувала в єдності й правильному розумінні)
• до мужа звершеного, до міри зросту повноти Христової (і ставала подібною до образу досконалого — Ісуса)

Вся споруда була зведена вперше, першого дня нового року (Вих 40:2), що символізувало запровадження нового порядку, способу приходу до Бога, способу віддавання Йому шани.

Варто додати, що 48 брусів, 100 комплектів шнурів і 100 гачків разом давали 248, що відповідає 248 частинам людського тіла, а також 248 позитивним заповідям.

1. Подвір’я, огорожа і брама

Уся скинія складалася з трьох основних частин:

• Подвір’я — місце, що символізувало фізичне служіння світові
• Святого місця — яке символізувало наше служіння перед Богом
• Святого святих — що представляло духовний вимір (завіса з херувимами), Божу присутність, Ісуса, а також небесний Єрусалим, який зійде з неба на землю (він також буде кубом — Од 21–22)

Сьогодні ми є храмом Святого Духа, тож ці частини представляють також наше тіло, душу і дух, через який ми маємо зв’язок з Богом і духовним світом.

Подвір’я

Усе подвір’я мало розміри 100 ліктів завдовжки на 50 ліктів завширшки й було обгороджене огорожею заввишки 5 ліктів. Насправді подвір’я було поділене на дві частини 50 на 50: одна була відкрита для служіння людям, а друга призначалася виключно для священиків і первосвященика.

Число 50 має в Біблії значення, яке говорить про те, що сталося в день п’ятидесятниці, тобто про вилиття Святого Духа. Подвір’я — це місце, де віруючі за допомогою Святого Духа служать людям світу й виявляють їм Божу благодать.

Огорожа

Божа благодать виражалася також у висоті огорожі, яка становила рівно 5 ліктів (2,5 м). Жодна людина ніяк не могла заглянути всередину скинії, навіть якби підстрибнула. До середини можна було потрапити лише через Божу благодать (число 5).

Уся завіса цієї огорожі була зроблена з білого льону, який говорить про чистоту і праведність. Ми спасенні не через нашу праведність, а через Божу, подібно до того, як не через наші заслуги, а через Божу благодать.

Уся огорожа складалася з:

• 60 стовпів огорожі
• 60 срібних капітелей
• 60 мідних підніжків
• 60 срібних гачків
• 60 срібних обручок
• 120 шнурів
• 120 мідних кілків (цвяхів)
• 1400 квадратних ліктів білого лляного полотна (скручений віссон), не рахуючи завіси для брами (280 ліктів на 5 ліктів заввишки)

Усі ці числа мали значення і говорили про мету та призначення всього подвір’я. Вони говорили про людину та її обмежені можливості.

Стовпи огорожі (60 штук), зроблені з того самого дерева шіттім, говорили про людську природу Христа, Який виявив і виявляє нам благодать (5 м заввишки). Вони були вкриті міддю й стояли на мідних підніжках, які символізують силу та витривалість.

Срібні капітелі були зроблені так само з «грошей викупу», і вони були дуже помітні для інших ззовні. Вони свідчили назовні про діло викуплення, яке доступне для всіх людей. Наше завдання також — свідчити всім людям назовні про діло викуплення, звершене на хресті.

Значення чисел

• 1 — Бог в одній особі (Ів 10:30; Мр 12:32)
• 2 — Єдність, зв’язок, шлюб або поділ. Христос і Церква, чоловік і дружина, козли й вівці. Учні, послані по двоє.
• 3 — Божественність, підтвердження. Часто стосується святих речей і вказує на триєдиного Бога та людину, що складається з 3 частин. 3 спокуси Ісуса, 3-разове зречення Петра. На свідченні двох чи трьох свідків усе буде ґрунтуватися.
• 4 — Світ. 4 пори року, 4 напрями компаса, 4 стихії (земля, вогонь, повітря, вода), 4 вітри, 4 сторони світу.
• 5 — Благодать. 5 тисяч людей було нагодовано 5 хлібами. Давид вибрав 5 каменів із потоку для бою з Голіятом. П’ять книг Мойсея, 5 ганків при купальні Витесда.
• 6 — Символізує число людини: на шостий день Бог створив людину, і це число пов’язане з нею та з усім, що вона робить.
• 7 — Повнота досконалості. 3 (Боже число) + 4 (число світу) = 7. Сьомий день створення — спочинок і звершене діло хреста.
• 8 — Новий порядок і новий початок. Воскресіння. Початок тижня, нове Небо і нова Земля, нове створіння.
• 10 — Завершеність, закон (виконання закону). 4 (число світу) + 6 (число людини) = 10. Було 10 заповідей — основних принципів, яких вимагає Бог.
• 12 — Досконалість, влада і досконале правління. Дванадцять колін Ізраїля, 12 апостолів, 12 брам міста Єрусалима, 12 престолів, 12 видів плодів на деревах.
• 40 — Час випробування. 40 днів дощу під час потопу, 40 років Мойсея в Єгипті, 40 років Ізраїля в пустелі. Царювання Саула, Давида і Соломона тривало по 40 років. Ніневія мала 40 днів, щоб покаятися. Ілля постив 40 днів, Ісус зазнавав спокус 40 днів. Між воскресінням і вознесінням Ісуса минуло 40 днів.
• 60 — Означає межі людських можливостей. Цар Навуходоносор наказав поставити собі статую заввишки 60 ліктів (Дан 3:1). Учні відійшли від Божої волі в Еммаус на відстань 60 стадій (Лк 24:13). Вік переходу у вдовину — 60 років (1 Тим 5:9). Кожна година триває 60 хвилин, а хвилина — 60 секунд
• 120 — Кінець тіла і тілесності, розп’яття тілесності й початок духовного життя. Наприклад, у день п’ятидесятниці було зібрано 120 осіб, на яких зійшов Святий Дух. Згідно з Біблією, люди живуть 120 років (Бут 6:3), стільки прожив Мойсей, який представляв старий закон і тілесну природу.  
• 1400 — Теж показує межу наших людських можливостей. Цар Соломон мав 1400 бойових колісниць (1 Цар 10:26; 2 Хр 1:14)

Брама і вхідна завіса

Вхідна брама була лише одна, і тільки нею можна було потрапити досередини! Першим елементом, який ми зустрічаємо, входячи до скинії Мойсея, була Брама, на якій висіла чотириколірна завіса на 4 стовпах. Усе це було вказівкою на Ісуса. Кольори вхідної брами:

• Фіолетовий — говорив про владу та авторитет Ісуса
• Синій — говорив про небесне походження Божого Сина
• Червоний — говорив про Його прихід у світ як Спасителя та про Його людську природу, а також про сплачену ціну за гріх
• Білий — говорив про Його праведність і чистоту

«А при вході на подвір’я зробиш завісу в двадцять ліктів із пурпуру фіолетового й червоного, з червця, із віссону, вишитого різнобарвно, а до неї чотири стовпи і чотири підніжки.» — Вих 27:16

Число чотирьох стовпів говорить про чотири євангелії, з яких ми дізнаємося про життя Ісуса, а також про відкритість для світу. Число 4 — це число світу та його створення, як і чотири євангелії, 4 сторони світу (північ, південь, схід і захід), 4 пори року, 4 вітри, про які говорить Біблія. Христос відкритий для всього світу і запрошує всіх.

Вхідна завіса мала також 10 ліктів заввишки, що теж означало, що увійти до цього місця можна лише через виконання вимог Божого закону. Ми не могли цього зробити через нашу праведність, а лише через праведність Ісуса (білий колір).

У скинії Мойсея було три входи і три завіси:

• Брама і завіса подвір’я — щоб мати змогу скористатися жертвою Ісуса на хресті, Його праведністю й очищенням, а також служінням через дію Святого Духа.
• Брама і завіса Святого місця — щоб бути частиною Церкви та скористатися її пізнанням, забезпеченням і заступництвом
• Брама і завіса Святого святих — щоб мати доступ до Бога

Через Ісуса Христа ми отримуємо вхід до всіх цих трьох місць. Навіть завіса в Святому святих роздерлася зверху донизу в момент смерті Ісуса.

«Тоді Ісус знову сказав їм: „Істинно, істинно кажу вам: Я — двері [для] овець.”» — Ів 10:7

Ці завіси також символізують три сфери кожної людини — тіло, душу і дух. На третій завісі у Святому святих були вишиті херуви, що вказує на те, що місце за цією завісою — це місце духовне.

2. Жертовник цілопалення (на подвір’ї)

Мідний жертовник цілопалення був найважливішою і центральною точкою першої частини подвір’я. На цьому жертовнику за часів Мойсея приносили замінні жертви за гріхи людей. Проливали кров тварин, а їхні тіла спалювали у вогні, що символізувало суд. Не було іншого шляху до Бога і до зустрічі з Ним далі, у Святому місці та Святому святих, окрім як через цей жертовник.

Жертовник — це символ Христа, Який став замінною жертвою за наші гріхи, уможлививши таким чином нашу зустріч з Богом. Жертовник символізував вимоги святого і праведного Бога, які мають бути виконані, перш ніж Він у Своєму милосерді зможе зустрітися з людиною. Кожен наш гріх вимагав пролиття крові й заплати, яка навіки звершилася в Ісусі, якщо ми лише віримо в це й приймаємо у своє життя. Христос повністю віддав Своє життя в жертву за кожного з нас.

Жертовник мав розміри 5 на 5 ліктів, що символізувало, що в цьому місці можна було зазнати дії Божої благодаті, чого ми зазнаємо і в Христі. На половині висоти жертовника (висота 1,5 ліктя) була решітка, на якій складали жертви та паливо для запалювання. Ця решітка перебувала на тій самій висоті, що й віко примирення (покришка Ковчега Завіту), де перебувала Божа слава. Отже, жертва викуплення була на тому самому рівні, що й Його милосердя (Престол милосердя — віко примирення).

Жертовник мав також форму квадрата, який символізував чотири євангелії та чотири сторони світу. Спасіння призначене для всього світу.

КОЛИСЬ: Бог бажав, але люди знали, що має бути принесена жертва без вад і пролита кров за кожен гріх. Ця кров була символом виправдання людей перед Богом і відновлення їхніх стосунків з Ним.

СЬОГОДНІ: Ісус виявився тією невинною жертвою, без вад, принесеною за гріхи кожного з нас. Раз і назавжди Його жертва змиває гріхи й очищає нас, коли ми її приймаємо і віримо. Цю жертву не потрібно повторювати. (Євр 10:10; Рим 4:25)

«Він був виданий за наші гріхи і воскрешений для нашого виправдання.» — Рим 4:25

3. Чан для омовіння (на подвір’ї)

Мідний чан (Вих 38:8) було зроблено з поліруваних мідних жіночих дзеркалець. Жінки служили при вході до намету збору. Це чимало говорить нам про ідентичність, яку ми повинні мати. Ми можемо дивитися у власне дзеркало й бачити хибний образ самих себе або можемо дивитися й бачити, якими ми є насправді в Божих очах, ставши перед Ним.

Священики омивали все своє тіло, коли їх посвячували. (Вих 29:4). Після посвячення священики мусили мити руки й ноги щоразу, коли входили до Скинії або наближалися до мідного жертовника, щоб служити, інакше вони помирали. (Вих 30:19-21)

Чан для омовіння не мав жодних розмірів, що означає, що Бог має силу завжди нас очищати. Відсутність розмірів говорить також про дію Святого Духа в цьому місці, яку нічим не можна обмежити. Саме Він вводить нас і в служіння людям, і перед Боже обличчя. Без Нього ми нічого не можемо зробити. Священики щоразу, коли входили до Святого місця або йшли до жертовника цілопалення, мусили омити свої ноги й руки.

Цей елемент Скинії є символом водного хрещення, яке започаткував Іван Хреститель, а пізніше продовжили Ісус та апостоли. Ми також і сьогодні хрестимо всіх, хто повірив у діло Ісуса. Наступним кроком після віри в Ісуса завжди є водне хрещення зануренням, яке не лише символізує омовіння, а передусім смерть для нашого тілесного, старого способу життя і воскресіння до нового духовного життя з Богом.

Водне хрещення часто поєднується з хрещенням Святим Духом, який наповнює нас, дає силу й уможливлює служіння перед Богом. Без цього хрещення ми не будемо повною мірою ефективними в служінні Богу. Усе, що ми робимо, має бути дією у Святому Дусі. Дух і вода нерідко йшли поруч, як-от на весіллі в Кані Галилейській, де Ісус перетворив 6 глеків води на вино, яке символізує Святого Духа (Ів 2:6-10). Без Святого Духа ми не здатні відповідати Божим стандартам і жити в плодах та духовних дарах.

КОЛИСЬ: Священики мусили омиватися, щоб очиститися перед входом до храму або служінням біля жертовника

СЬОГОДНІ: Віруючі в Христа очищені й спасенні Його кров’ю. Коли ми змінюємо своє життя, ми хрестимося зануренням у воду, щоб символічно й практично померти для цього світу і жити для Бога. Ми також маємо змогу приходити до Нього щоразу.

«Коли ж ходимо у світлі, як Він Сам перебуває у світлі, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса, Сина Його, очищає нас від усякого гріха.» — 1 Ів 1:7

4. Святе місце і Стіл для хлібів показних

Святе місце

Лише священики мали можливість щодня входити до Святого місця, щоб служити Богу. Одна річ — служити назовні людям, які загубилися й шукають істину, де ми служимо в плодах і дарах Святого Духа, а інша — приходити до Бога, щоб отримувати від Нього силу й мудрість, пізнання та мати з Ним стосунки. Нам потрібні обидва ці досвіди, щоб жити в рівновазі у своєму житті. Нам потрібно знати, що ми на землі лише посли й насправді не належимо до цього світу, а до Бога та Його Царства. Знаючи це, нам потрібно постійно бути підключеними до нашого Господа і Царя, служачи Йому й виконуючи Його волю.

Святе місце символізує Церкву, яка є Божим посольством на землі, де кожен віруючий може зростати і служити Богові індивідуально й усією спільнотою. Кожен віруючий має доступ до цього місця через таку саму завісу, яка символізує Христа. Ця завіса відрізнялася від завіси брами подвір’я лише тим, що була повішена на 5 стовпах замість чотирьох. Адже лише через благодать можна було ввійти до Божого Царства, а не через власні заслуги та вчинки.

Святе місце містило три елементи: стіл для хлібів показних, семирамений золотий світильник і жертовник кадильний. У цій частині не було можливості сидіти, усі дії виконувалися стоячи, що вказувало на тимчасовий характер цього служіння та на те, що ми лише Божі посли й мандрівники на землі.

КОЛИСЬ: Лише священики могли входити до цього місця, і робили це щодня.

ТЕПЕР: Сьогодні кожен віруючий в Ісуса є священиком і має доступ до Бога завдяки освяченню Його пролитою кров’ю (Євр 9–10).

Стіл для хлібів показних

Стіл для хлібів був поставлений у Святому святих праворуч, з північного боку, навпроти золотого світильника. Це перша згадка про стіл у Біблії. Стіл природно асоціюється з їжею, стосунками та дружбою, тож у цьому випадку він говорив про Боже надприродне забезпечення й задоволення наших потреб. Доступ до столу мали лише священики.

Стіл мав ту саму висоту, що й Ковчег Завіту, а отже, спільність з Богом при столі була на тому самому рівні, що й Його Престол благодаті. Наша спільність з Богом полягає в тому, щоб живитися Його Словом і перебувати в ньому — духовною поживою. Ізраїльтяни щодня їли хліб із неба — манну, яку Бог їм посилав.

Стіл мав дві корони, які символізують Христа, Який є нашим Царем тут, на землі, і на Небі. Він — Глава Церкви, але також сидить на престолі й царює і на Небі. Він отримав терновий вінець перед розп’яттям, але сьогодні має корону слави на Небі.

Стіл був також мобільним, мав жердини для перенесення, що говорить про те, що Боже забезпечення завжди з нами, а Його Слово навчає нас у кожному місці.

У Біблії Ісус названий хлібом життя:

«Я — хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустелі й померли. Це хліб, що сходить із неба, щоб той, хто його споживає, не вмер. Я — хліб живий, що зійшов з неба. Коли хто споживає цей хліб, буде жити повіки. А хліб, який Я дам, — це Моє тіло, віддане за життя світу.» — Ів 6:48-51

Хліб символізує Боже Слово, справжню поживу з Неба. Він мав бути завжди свіжим (його змінювали щосуботи, тобто щотижня), бо наше пізнання слова, одкровення має бути завжди свіжим. Нам не слід спиратися на минулий досвід з Богом і наше старе пізнання, а постійно відкривати й пізнавати Його наново.

Священики їли хліб, посипаний пахощами, який було перевірено й покладено перед Богом. Лише те, що догодило Богові, може бути з’їдене, прийняте й нами.

«Тоді підійшов спокусник і сказав Йому: Якщо Ти Син Божий, скажи, щоб це каміння стало хлібом. А Він відповів йому: Написано: Не самим хлібом житиме людина, а кожним словом, що виходить із уст Божих.» — Мт 4:3-4

Цей хліб було зроблено з борошна найвищої якості, білого, без квасу, який символізував гріх. Проте Ісус, як досконалий хліб із неба, був без гріха.

На столі було впорядковано викладено 12 хлібів, що символізувало 12 племен Ізраїля. Наш лад і порядок також приносять Богові славу. Пси зазвичай гризуться через кістки. Іноді в церквах більше кісток, ніж свіжої поживи, тому люди ведуть боротьбу.

КОЛИСЬ: Священики пекли та виставляли свіжі хліби, щоб згодом їх з’їсти. Це була їхня їжа на кожен день.

СЬОГОДНІ: Саме віруючі в Ісуса є священиками і мають живитися Божим Словом. Христос сьогодні — хліб життя (Ів 9:5; 6:48-51)

5. Золотий світильник

Золотий світильник був також підставою для лампад, бо на кінці кожного відгалуження була олійна лампа. Середня частина світильника була стовбуром, а інші, збоку, — відгалуженнями. В Євангелії від Івана, в 15-му розділі, читаємо, що Ісус є виноградом, а ми — галузками. Це гарний приклад того, як функціонує світильник. Ісус є головою — стовбуром, розміщеним у центральному місці, а відгалуження світильника символізують Церкву, створену за подобою Христа.

«Я — виноградна лоза, а ви — галуззя. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний плід, бо без Мене не можете робити нічого.» — Ів 15:5

«Таємниця семи зірок, які ти бачив у Моїй правиці, і семи золотих світильників: сім зірок — це ангели семи Церков, а сім світильників — це сім Церков.» — Од 1:20

Для виготовлення світильника не використовували дерева: увесь він був зроблений з одного шматка, з однієї брили золота. Христос є одним цілим зі Своєю Церквою. Кування всього світильника говорить про страждання та випробування, яких зазнав Христос і яких зазнаємо ми.

Лише два елементи в усій Скинії не мали розмірів: чан для омовіння і золотий світильник. Чан представляє Святого Духа, а золотий світильник представляє Церкву, поєднану під силою Святого Духа, нічим не обмежену.

Золотий світильник, подібно до столу для хлібів, був поставлений по боках у Святому місці, і вони були повернуті один до одного. Наступні щаблі, що вели нас до Бога, були розташовані по прямій лінії: 3 завіси, жертовник цілопалення, чан для омовіння, жертовник кадильний і Ковчег Завіту (7 елементів). Вони говорили про те, що Бог приготував для тих, хто до Нього приходить. Інші предмети, що стояли по боках, вказували на наші привілеї, а також на відповідальність.

Наша відповідальність і привілей — живитися свіжим Божим Словом, а також бути в Церкві підключеними до дії Святого Духа. Наша відповідальність — також бути світлом і живити інших Божим Словом.

Наша відповідальність як священиків була також у тому, щоб піклуватися, аби цей вогонь увесь час горів. Наше завдання — чистити лампи від попелу (нашої людської природи), щоб вони світили яскравіше, і наповнювати посудини оливою, подібно до історії про 10 дів (Мт 25). Нове життя, яке ми отримуємо від Бога, потребує нашої уваги й турботи постійно. Ми цілком залежні і від Святого Духа, і від дії Ісуса, і без Нього не здатні приносити плід.

«Тоді подібне буде Царство Небесне до десяти дів, які, взявши свої світильники, вийшли назустріч молодому. П’ять із них були нерозумні, а п’ять мудрі. Нерозумні, взявши світильники, не взяли з собою оливи. А мудрі разом зі світильниками взяли також оливу в посудинах. Коли ж молодий барився, усі задрімали й поснули. А опівночі залунав крик: „Ось іде молодий, виходьте назустріч йому!” Тоді повставали всі ті діви і полагодили свої світильники. А нерозумні сказали мудрим: „Дайте нам вашої оливи, бо наші світильники гаснуть”. Мудрі відповіли: „Щоб не забракло і нам, і вам, ідіть краще до продавців і купіть собі!” Коли вони пішли купувати, прийшов молодий. Ті, що були готові, увійшли з ним на весільну учту, і двері зачинили.» — Мт 25:1-10

Три світла

У всій скинії Мойсея діяло три види освітлення.

• Природне сонячне світло діяло поза скинією, а також на подвір’ї. Воно символізувало наше пізнання і знання, які ми будуємо на природному світі та його виявах.
• Світло світильника, джерелом якого була олива, що горіла і є символом Святого Духа. Це світло походило від Божого вогню. У цьому місці ми вже не покладаємося на наше природне пізнання і розум, а на пізнання і силу Святого Духа. Саме Він веде нас і дає мудрість, що походить з Неба. Лише при цьому світлі можна було звершувати служіння в Святому місці біля хлібів і біля жертовника кадильного. Нам потрібно ходити в Його пізнанні й словах, а не в нашому земному способі мислення, як говорив Давид у 2 Сам 22:29
• Світло, що походить від Божої слави. У цьому місці не було ні природного, ні штучного світла, а лише те, що походить від Бога.

Ісус Сам про Себе сказав, що Він — світло світу:

«І ось знову Ісус промовив до них такі слова: Я — світло світу. Хто йде за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.» — Ів 8:12

Ми також повинні бути світлом для цього світу:

«Ви — світло світу. Не може сховатися місто, що стоїть на горі. І світильника не запалюють та не ставлять під посудиною, а на свічнику, щоб світив усім, хто в домі. Так нехай світить ваше світло перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого, що на небі.» — Мт 5:14-16

Світло дуже часто ототожнюють з нашим пізнанням, яке ми маємо в житті, зі способом, у який ми розуміємо істини й Боже послання. Від того, яке в нас розуміння, залежить, чи побачимо ми здійснення Божих обітниць, що містяться в Його слові (стіл для хлібів показних), і чи побачимо Божу силу в наших молитвах (жертовник кадильний). Якщо наше пізнання хибне, то все наше життя буде в темряві.

«Світло для тіла — око. Тож якщо твоє око здорове, все твоє тіло буде осяяне світлом. А якщо твоє око хворе, все твоє тіло буде в темряві. Коли ж світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж це велика темрява!» — Мт 6:22-23

КОЛИСЬ: світильник відповідав за освітлення приміщення. Священики пильнували, щоб цей вогонь ніколи не згас

СЬОГОДНІ: Христос є світлом світу, а ми разом з Ним світимо в цьому світі

6. Жертовник кадильний

У всій скинії було сім кроків, що вели від пустелі до Святого святих. Від земної реальності до неба:

1. Вхідна брама — пізнання Ісуса
2. Жертовник цілопалення — примирення з Богом і прощення гріхів
3. Чан для омовіння = водне хрещення і відділення від цього світу
4. Золотий світильник = духовне просвітлення
5. Стіл із хлібами показними = задоволення потреб
6. Жертовник кадильний = заступницьке служіння
7. Ковчег Завіту = спільність з Богом

На жертовнику кадильному спалювали пахощі, які клали на вугілля, що постійно тліло. Цей жертовник окроплювали кров’ю жертв із жертовника цілопалення, як і всі інші предмети у скинії.

Пахощі, що здіймалися вгору, говорять про цінність крові та молитви, принесеної перед Боже обличчя. Кадило складалося з трьох складників і, як усе інше у скинії, говорить про особу Спасителя. Викупне діло Ісуса в Новому Завіті також складалося з трьох частин: досконале життя, замінна смерть і переможне воскресіння. Ці три елементи творили єдине ціле, і жоден з них не можна оминути. Кадила не можна було готувати для себе і своїх особистих цілей, а лише перед Богом.

Священики мали обов’язок спалювати пахощі, а також поправляти лампи, доливати оливи й підрізати гноти у світильнику, і ці дії вони виконували частіше, ніж міняли хліби на столі. Лампи означали також бути свідченням перед людьми, тож це йшло поруч з нашим молитовним життям і заступництвом.

Цей жертовник був розташований в одній лінії разом із жертовником цілопалення, чаном для омовіння і ковчегом завіту. Таке розташування ми бачимо також в Одкровенні Івана 8:3. Це говорить нам про те, що Христос невпинно заступається за нас. Подібно й ми, за Його прикладом, маємо заступатися за інших. Розташування цього жертовника говорить також про те, що наші молитви спрямовуються до Отця через Ісуса, Який є нашим посередником.

«Настільки ж Ісус став поручителем кращого завіту. І тих священиків було багато, бо смерть не дозволяла їм перебувати довго; а Цей, бо перебуває повіки, має священство незмінне. Тому Він і спасати повіки може тих, хто через Нього наближається до Бога, бо завжди живе, щоб заступатися за них.» — Євр 7:22-25

Жертовник мав роги, які говорили про силу молитви. Ісус також має силу знищити гріхи (Євр 9:26), віддати життя в жертву і знову його взяти (Ів 10:18), а також силу вберегти нас від падінь (Юд 24). Жертовник мав також вінець у формі обідка вгорі, який не давав розжареному вугіллю падати з жертовника. Це говорить про те, що Христос тепер увінчаний славою і величчю (Євр 2:9). Грішник потребує Спасителя, а віруючий потребує Священика. Саме Христос є нашим священиком, що служить нам і заступається за нас.

Варто зіставити два жертовники скинії:

Мідний жертовник цілопалення	Золотий жертовник кадильний
Поза наметом	Всередині намету
Дерево, вкрите міддю	Дерево, вкрите золотом
Не мав вінця — Христос упокорений	Мав вінець — Христос возвеличений
Місце принесення фізичних жертв	Місце принесення духовних молитов і прославлення
Христос як Спаситель	Христос як Священик
Христос, що вмирає за світ	Христос, що заступається за віруючих
Доступ для грішників	Доступ для святих
МЕТА: Спасіння	МЕТА: Служіння

КОЛИСЬ: біля цього жертовника кадильного підносили молитви і спалювали особливі солодкі пахощі.

СЬОГОДНІ: ми, віруючі в Ісуса, заступаємося за інших, а наші молитви є солодким запахом для Бога

7. Святе святих і Ковчег Завіту

Завіса до Святого святих

Кожна з трьох завіс означала певні ступені одкровення, доступу до того, що закрите, як я писав на початку. Проте ця третя завіса відрізнялася від інших, бо на ній були вишиті херувими, які показували, що місце за цією завісою — місце духовне. Цих херувимів ми знаємо вже з початку Біблії, де після того, як Адам і Єва згрішили, Бог поставив херувимів, щоб вони охороняли доступ до саду Едему. Вони означають цілковиту неможливість повернутися власними силами до стану, позначеного образом «раю». Ті самі херувими були за завісою над Ковчегом Завіту.

«Вигнавши ж людину, Бог поставив перед садом Едемським херувимів і блискуче лезо меча, щоб стерегти дорогу до дерева життя» — Бут 3:24

У небесному Єрусалимі, що сходить, ми бачимо наново розміщений сад Едем із рікою та деревом життя (Од 22:2).

Отже, завіса, як вказує її назва, закриває те, що за нею знаходиться. Мойсей мав закрите обличчя, щоб прикрити Божу славу, що променіла з його лиця. У 2 Кор 3:13-16; 4:3-6 читаємо про завісу невіри на серцях, яка закриває світло євангелії про славу Христа. Ця завіса не лише закривала Божу славу у Святому святих, а й не давала священикам приходити перед Боже обличчя. Лише первосвященик раз на рік міг ввійти за неї, і ніхто інший.

Послання до євреїв пояснює, що ця завіса є символом тіла Ісуса Христа (Євр 19:19-20). Ісус, як утілене слово, узяв на Себе подобу грішного тіла (Рим 8:3), і це тіло, як завіса, закривало славу Його божественного характеру. Хоча через тіло Ісуса ми могли бачити, як ця слава виходила назовні й торкалася людей, зцілювала й творила чудеса. Як людина Він прийшов на весілля в Кані Галилейській, але, поєднаний зі Святим Духом, перетворив воду на вино. Як людина Він зійшов на гору з трьома учнями, але на горі вони побачили Його славу і божественність. Завжди була в Ньому Божа велич, але його закривала завіса тіла і душі.

Наші тіла також є завісою, що закриває від нас Боже обличчя. Апостол Павло написав, що для нього вихід із тіла означає бути з Господом (2 Кор 5:8). Смерть — це роздертя завіси, щоб дати нам змогу зазнати Бога без обмежень.

Як ми писали раніше, завіса мала 4 кольори, які говорили про Христа. Це означає, що вхід за кожну завісу уможливлює нам Ісус і ніхто інший. Сам факт, що ця завіса мала 10 ліктів заввишки, також говорить про те, що цей доступ дається нам через виконання закону і викупну кров Ісуса, а не через наші заслуги. Лише через цю завісу первосвященик міг увійти туди, де була Божа слава, де був Престол милосердя. Христос — єдиний шлях до Отця, лише Він досконало виконав закон і став дорогою до Отця.

Лише первосвященик, як представник народу, міг раз на рік, у День примирення, ввійти за цю завісу. Відслонення завіси було подібне до відкинення Божого Сина і засудження Його на смерть через розп’яття. Первосвященик, входячи за завісу, мав прив’язану до ноги линву, щоб його можна було витягнути, якби він упав мертвий перед Божим обличчям. Він мав також на краях свого одягу почеплені дзвіночки разом із плодами, які видавали звук, що вказував на те, що первосвященик живий. Ці дзвіночки і плоди означали ходіння в дарах і плодах Святого Духа. Якщо ми в них ходимо, це означає, що ми не мертві духовно.

За завісу не можна було входити з порожніми руками, а лише з кров’ю. Христос увійшов за цю завісу зі Своєю власною кров’ю (Рим 3:25; 1 Ів 2:2), щоб раз і назавжди відкрити нам шлях до Отця.

«Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що є відображенням істинної, а в саме небо, щоб тепер заступатися за нас перед обличчям Бога, і не для того, щоб часто приносити Себе в жертву, як первосвященик, що щороку входить до святині з чужою кров’ю. Інакше Йому довелося б багато разів страждати від створення світу. Але тепер раз, наприкінці віків, з’явився на знищення гріха жертвою Самого Себе. І як людям призначено раз померти, а потім суд, так і Христос, один раз принесений у жертву, щоб знищити гріхи багатьох, удруге з’явиться не через гріх, а для спасіння тих, хто Його чекає.» — Євр 9:24-28

Завіса була роздерта повністю в день смерті Ісуса на хресті, згори, що символізує, що це вчинив Бог. Одна розповідь каже, що священики намагалися зшити завісу наново, але це було неможливо. Вони мусили відмовитися, бо жодні нитки та матеріали не могли з’єднати ці дві частини, адже це була груба й важка завіса. Деякі єврейські письменники згадують, що вона була виткана так щільно, міцно й густо, що навіть дві запряжки волів, які тягнули б у протилежні боки, не змогли б її роздерти. Але Бог це вчинив.

«А Ісус знову гучно закликав і віддав дух. (Після смерті Ісуса) І ось завіса скинії роздерлася надвоє зверху донизу; земля затряслася, і скелі розпалися.» — Мт 27:50-51

КОЛИСЬ: Вона відділяла Святе місце від Святого святих, де спочивав Ковчег Завіту. Вона відділяла грішний народ від святого Бога. Лише раз на рік тільки первосвященик міг увійти за неї.

СЬОГОДНІ: Віруючі в Ісуса можуть приходити перед Боже обличчя в молитві. Через жертву і пролиту кров Ісуса ми, віруючі, маємо сьогодні доступ до Бога. Ісус — як наш первосвященик — увійшов зі Своєю власною кров’ю до Святого святих, щоб нас виправдати. Завіса роздерлася, коли Він віддав за нас життя.

Святе святих і Ковчег Завіту

Насправді Бог наказав спершу виготовити Ковчег Завіту і Престол милосердя (кришку Ковчега). Бог почав із цього найважливішого елемента, бо те, що найважливіше, має бути на першому місці. Ковчег Завіту був єдиним обладнанням Святого святих. Ми знаходимо його також у небесному храмі (Од 11:19).

Святе святих — це мале приміщення у формі куба 10 на 10 на 10 (у ліктях), що символізувало місце святого, досконалого Божого закону. Бог перебував саме в цьому місці скинії, а Його слава здіймалася над Ковчегом завіту, а також над усією скинією у вигляді хмари вдень і вогняного стовпа вночі. Пам’ятаймо, що виміри куба матиме також Новий Єрусалим, який зійде з неба на землю.

Божа присутність була видима в стовпі хмари вдень і в стовпі вогню вночі (Вих 40:38). Скинія, тобто намет, мала бути особливим місцем, у якому спочивав вогонь. Усе це було БОЖИМ планом, узгодженим з одкровенням, яке Він Сам від Себе давав. Скинія, яку збудував Мойсей, містить багато пророчих образів Ісуса, зокрема й те, як ми маємо наближатися до Бога та ставитися до Нього (Євр 8:1-5).

Ковчег Завіту і Престол милосердя (кришка Ковчега) були престолом Бога на землі, місцем перебування Його слави (Вих 40:34-35). Бога, Який оселився серед Свого народу. Який вів його, навчав, забезпечував, лікував, охороняв… Жоден ізраїльтянин не міг увійти й побачити Ковчег Завіту. Це було неможливо, а розбиранням, складанням і перенесенням скинії займалися священики та левити, спеціально призначені для цього завдання, відокремлені для Бога. Лише священики могли нести Ковчег, що означає, що лише віруючі мають правильне пізнання Христа. Істиною є не наші людські думки та уявлення, а Боже, біблійне одкровення, що походить від нашого небесного Отця. Правильний образ Христа — одна з найважливіших речей у житті віруючого.

Ковчег був «мобільним», його можна було переносити, але він мав також своє постійне місце. Так само й віруючі є мандрівниками на землі. Вони мають тут місце, але насправді походять з неба, і саме там їхній справжній дім.

Усі предмети у Скинії говорили про якийсь аспект діла Ісуса Христа, тоді як сам Ковчег Завіту об’являв Його особу. Не те, що Він робив, а те, ким Він був. Ковчег представляв Ісуса — Його присутність і те, ким Він був і є. Важливо те, що Бог робить, але важливіше те, Ким Він є. Важливіше за пізнання Його щедрої руки — пізнання Його Самого в особистих стосунках.

Ковчег Завіту перебував точно в центральному місці всього ізраїльського табору. Бог має бути завжди в центрі всього, що ми робимо. Усе починається від Бога Отця, діється через Сина і звершується Святим Духом. Бог створив усе через Сина (Ів 1:1-3; Кол 1:16; Євр 1:2). Через Нього світ був створений і через Нього викуплений і спасенний. Усі, хто скористається Його ділом, будуть спасенні. Ісус завжди в центрі, навіть коли висів на хресті, Його було розп’ято посередині. Коли Він був малим 12-річним хлопчиком, батьки знайшли Його в храмі, серед учителів (Лк 2:46). Після воскресіння Ісус з’явився посеред Церкви в домі й горішній кімнаті, де перебували віруючі (Ів 20:19; Мт 18:20). В Одкровенні Івана ми бачимо Його також серед золотих світильників — церков. У всьому Він має бути першим (Кол 1:18). Чи посідає сьогодні Ісус центральне місце в наших серцях і житті? Рекомендуємо також статтю про віднайдений Ковчег Завіту.

Вміст Ковчега

У Ковчезі було покладено три речі як свідчення, доказ Божої дії. Кожна з цих речей говорила про те, що звершив Христос і що Він дав Своєму народові. Це були:

• Дві скрижалі Закону (Закону Мойсея). Виконаний Божий закон і вимоги = ШЛЯХ (Шлях, яким ми маємо йти)
• Манна в глиняному глеку. Боже забезпечення і духовна пожива = ІСТИНА (Істина, яку слід пізнати)
• Жезл Аарона, що розцвів. Боже керівництво і дороги, що дають життя = ЖИТТЯ (Життя, в якому слід зростати)

Ісус про Себе сказав, що Він є шляхом, істиною і життям. Апостол Іван і далі бачив Ковчег Завіту на Небі з його вмістом.

«Ісус відповів йому: Я — шлях і істина, і життя. Ніхто не приходить до Отця інакше, як тільки через Мене.» — Ів 14:6

ДВІ СКРИЖАЛІ ЗАКОНУ. Ці скрижалі містили 10 основних заповідей з усього закону, який Бог дав ізраїльтянам (Вих 20:1-17). Це закон, Тора, який людство не було здатне дотримуватися й виконати. Тут він символізує Ісуса, Який єдиний був у змозі це зробити.

«Не думайте, що Я прийшов скасувати Закон чи Пророків. Я прийшов не скасувати, а виконати» — Мт 5:17

«Бо кінець Закону — Христос, для виправдання кожного, хто вірує.» — Рим 10:4

ГЛЕК З МАННОЮ. У Ковчезі був золотий глек з манною. Слово «манна» має різні назви. Ми називаємо її хлібом, халдейською мовою воно означає «це порція», а єврейською буквально означає «що це?». Манна напевно говорила про Христа як про хліб життя (Ів 6:31-38). Манна була (Вих 16; Чис 11):

• Дрібна. Христос не виглядав значущим, бо «зрікся Самого Себе» (Флп 2:7)
• Зерниста, кругла
• Біла. Говорить про праведність і чистоту цієї поживи
• «Як паморозь»
• Подібна до насіння коріандру
• На смак була подібна до свіжої оливи
• Мала смак коржа з медом
• Мала вигляд, як смола бделію (цінний кристал берилу)

Манна була цінною поживою, достатньою, смачною, поживною, придатною для всіх і надійною (її ніколи не бракувало). Манна заміняла всі інші страви.

«Воно [Святе святих] мало… Ковчег Завіту, звідусіль обкладений золотом. У ньому була золота посудина з манною, жезл Аарона, що розцвів, і скрижалі Завіту» — Євр 9:4

ЖЕЗЛ ААРОНА, ЩО РОЗЦВІВ. Він є символом священства, обраного Богом. Це був мертвий жезл, який проте розцвів і випустив бруньки квіток та стиглі мигдалини. Про Христа ми можемо сказати, що Він був мертвий і ожив. Він є воскресінням і життям. Жезл, що випускає бруньки, вказує на воскресіння Ісуса і на Його вознесіння (повне об’явлення). Мигдалини є символом плодів, які принесло діло Христа (Він привів багатьох синів до слави).

Вінець Ковчега

Ковчег мав золотий вінець (Вих 25:11), що був ознакою піднесеного Христа — Царя. Вінець також утримував кришку Ковчега (Престол милосердя) і оберігав її від зсування. Вінець робив Престол милосердя непорушним. 50 700 осіб з Ізраїля впали мертвими за те, що підняли кришку й зазирнули всередину Ковчега. Ніхто не може зазирнути до Ковчега і лишитися живим, якщо Престол милосердя буде усунуто. Адже Закон, що міститься всередині Ковчега, може принести лише смерть. Але Боже милосердя буквально височіє над судом, що знаходиться нижче. Наш Спаситель царює в благодаті, і, приходячи до Нього, ми зазнаємо її замість Божого суду. Ніщо не може засудити нас перед Христом (Рим 8:1).

Престол милосердя

Інакше ми можемо назвати його кришкою, віком Ковчега. Престолом благодаті або місцем примирення. Ця плита була виготовлена на 100% із щирого золота. Це було єдине сидіння у всій Скинії, бо Христос є нашим спочинком і миром. Він також промовив на хресті слова «звершилося», а пізніше сів на Божому престолі разом з Отцем. У цьому місці також спочивала Божа слава, Його присутність.

Престол милосердя був також покритий кров’ю жертви в День примирення первосвящеником (Лев 16:14). Людина не могла отримати благодать у Бога без пролиття крові й заплати за гріх. Тому Ісус пролив Свою кров за нас раз і назавжди.

Два елементи — золотий світильник і місце примирення — були виготовлені подібним чином. Світильник був зроблений з одного шматка золота й не мав розмірів. Він символізував Христа і Його народ (Церкву). Кришка Ковчега мала лише два виміри — ширину і довжину, але не мала виміру глибини, висоти. Хто може виміряти Божі висоти й глибини та Його милосердя?

«Тож приступаймо з довірою до престолу благодаті, щоб отримати милосердя і знайти благодать для [отримання] допомоги в слушний час.» — Євр 4:16

Престол милосердя знаходився над тим, що було всередині Ковчега, тобто також над вимогами Божого закону. Боже милосердя буквально височіє над судом. Ніщо і ніхто не може засудити нас перед Христом (Рим 8:1). Місце примирення єврейською мовою — «капорет», тобто покривало. Це слово означало покриття гріхів через викупну жертву.

КОЛИСЬ: Ковчег був скринею, обкладеною з обох боків золотом, у якій містилися скрижалі із законом, жезл Аарона та посудина з манною. Кришка Ковчега — місце примирення — було місцем зустрічі Бога з людиною (Вих 25:10-22).

СЬОГОДНІ: Бог прагне мати з нами близький зв’язок. Через Ісуса ми сьогодні маємо доступ до Бога (Ів 14:6; Євр 9:4; 10:22).

Чи є сьогодні храм?

З моменту звершення Христом діла викуплення вже немає потреби в існуванні жодного храму старого типу. У Новому Завіті є лише три згадки про храм, що діє нині або діятиме в майбутньому:

• Ісус є храмом, і Сам це стверджує (Ів 2:19-21)
• Віруючі є храмом Святого Духа (напр. Ів 4:19-24; 1 Кор 3:16-17; 6:19-20; 2 Кор 6:16; Дії 17:24-26)
• Бог Отець і Ісус є храмом у місті Новому Єрусалимі, яке зійде з Неба (Од 21:22)

Сьогодні саме тіла віруючих названі храмами Святого Духа. Сам Ісус також говорив про Себе як про храм. Треба пам’ятати, що віруючі названі також тілом Христа, а інакше кажучи — Церквою (екклезією), тобто зібранням віруючих. Сам Христос є головою Свого тіла — Церкви. Розгляньмо кілька уривків:

«Ісус дав їм таку відповідь: „Зруйнуйте цей храм, а Я за три дні воздвигну його наново”. Сказали Йому юдеї: „Сорок шість років будували цей храм, а Ти за три дні його воздвигнеш?” А Він говорив про храм Свого тіла» — Ів 2:19-21

«Хіба ви не знаєте, що ви — храм Божий і що Дух Божий живе у вас? Коли хтось руйнує храм Божий, того зруйнує Бог. Бо храм Божий святий, а ви — цей храм.» — 1 Кор 3:16-17

«Хіба ви не знаєте, що тіло ваше є храмом Святого Духа, Який у вас, Якого ви маєте від Бога, і що ви вже не належите самим собі? Бо ви куплені [великою] ціною. Тож прославляйте Бога у своєму тілі!» — 1 Кор 6:19-20

«І яка згода між храмом Божим та ідолами? Бо ми — храм Бога живого, як сказав Бог: Оселюся в них і ходитиму між ними, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом…» — 2 Кор 6:16

«Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, Господь неба і землі, не живе в храмах, збудованих людськими руками, і не приймає служіння від людських рук, наче потребує чогось, бо Сам дає всім життя, і дихання, і все. Він з одного [чоловіка] вивів увесь людський рід, щоб він населяв усе лице землі.» — Дії 17:24-26

«Жінка сказала Йому: „Господи, бачу, що Ти пророк. Батьки наші поклонялися Богові на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі є місце, де слід поклонятися Богові”. Ісус відповів їй: „Повір Мені, жінко, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся тому, чого не знаєте, а ми поклоняємося тому, що знаємо, бо спасіння походить від юдеїв. Але надходить година, і вже настала, коли справжні поклонники поклонятимуться Отцеві в дусі та істині, а таких поклонників хоче мати Отець. Бог є дух, тож Його поклонники повинні поклонятися Йому в дусі та істині”. » — Ів 4:19-24

Навіть у Новому Єрусалимі, який зійде з Неба на землю, не буде храму «старого типу»:

«А храму в ньому [у Новому Єрусалимі] я не бачив, бо його храмом є Господь Бог Вседержитель та Агнець» — Од 21:22

Божим храмом сьогодні є кожен віруючий і тіло Христа — Церква

Особисте священство віруючих

Бог сьогодні не живе в храмах із каменю, а в людині, яка народилася заново від Духа Божого і вірить у діло, звершене Ісусом на хресті. Ми є храмом Святого Духа і також складаємося з трьох частин:

• Тіло, яке є образом подвір’я, де священики служили людям, що приходили до Бога. Це також наше завдання сьогодні — служити іншим.
• Душа (думки, воля, емоції), яка є образом Святого місця, де ми звершуємо служіння Богові. Ми дбаємо, щоб у нас горіло Його світло (золотий світильник), живимося Його Божим Словом (стіл для хлібів показних), молимося і заступаємося за інших (жертовник кадильний)
• Дух, який є образом Святого святих, де ми зустрічаємося з Богом та Його славою. Його слава нас перетворює:

«А Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода. Ми ж усі, з відкритим обличчям, дивлячись, як у дзеркало, на славу Господню, перетворюємося на той самий образ, від слави до слави, як від Господнього Духа.» — 2 Кор 3:18

Тож кожен віруючий є священиком, що служить перед Богом, і, будучи поєднаним з Богом, зрілий віруючий не потребує нічого, окрім Святого Духа, Який його веде, подібно до Пилипа, який був одним із семи дияконів, а також євангелистом:

«Тоді дванадцять, скликавши всіх учнів, сказали: Не годиться нам занедбати слово Боже й служити при столах. Виберіть-но, брати, з-поміж себе сімох мужів, які мають добру славу, сповнених Святого Духа й мудрості, а ми поставимо їх над цією справою; ми ж невідступно перебуватимемо в молитві та в служінні Слова. І сподобалася ця пропозиція всьому зібранню, і вибрали Стефана, мужа, повного віри й Духа Святого, і Пилипа [без такого визначення, як у Стефана], і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і Миколая, прозеліта з Антіохії; їх поставили перед апостолами, які помолилися й поклали на них руки.» — Дії 6:2-6

«А ангел Господній сказав Пилипові: Устань і йди на південь дорогою, що веде з Єрусалима до Гази. Це дорога пустельна. І він, устав, пішов. І ось ефіоп, скопець, вельможа ефіопської цариці Кандакії, що порядкував усіма її скарбами, прийшов до Єрусалима вклонитися Богові, і повертався, сидячи на своєму возі, і читав пророка Ісаю. І сказав Дух Пилипові: Підійди й приєднайся до цього воза. А Пилип, підбігши, почув, як той читає пророка Ісаю, і сказав: Чи розумієш ти те, що читаєш? А той відповів: Як же я можу, коли ніхто мене не повчить? І попросив Пилипа, щоб той сів і сидів із ним. А місце Писання, яке він читав, було таке: Як вівця, на заклання був приведений, і як ягня, мовчазне перед тим, хто його стриже, так не відкриває Він уст Своїх; у приниженні Його суд Його було відібрано; рід же Його хто розповість? Бо життя Його взято від землі. Тоді скопець озвався до Пилипа й сказав: Прошу тебе, про кого це пророк говорить? Про себе самого чи про когось іншого? А Пилип відкрив свої уста й благовістив йому Добру Новину про Ісуса, починаючи від цього місця Писання. А коли вони так їхали дорогою, дісталися до якоїсь води, і скопець сказав: Ось вода; що заважає мені охреститися? А Пилип сказав йому: Якщо віруєш усім серцем, можна. А той у відповідь сказав: Вірую, що Ісус Христос є Син Божий. І наказав зупинити віз, і обидва зійшли у воду, Пилип і скопець, і він охрестив його. А коли вони вийшли з води, Дух Господній узяв Пилипа, і скопець більше не бачив його, а, радіючи, поїхав далі своєю дорогою. А Пилип опинився в Азоті і, проходячи всі міста, благовістив Добру Новину, аж поки прийшов до Кесарії.» — Дії 8:26-40

«А вирушивши наступного дня, ми прибули до Кесарії і зайшли до дому євангеліста Пилипа, який був одним із семи, і зупинилися в нього.» — Дії 21:8

Бачимо, що Пилипа на 100% вів Святий Дух. Він не мав із собою нікого і нікого не питав про згоду, чи слід йому кудись іти й щось робити. Він був як «вітер» (з історії Ісуса з Никодимом), підпорядкований волі Святого Духа, навчав, євангелізував і хрестив тих людей, яких ставив на його шляху Святий Дух. Однак з цілковитою певністю Пилип був частиною більшої спільноти віруючих і напевно мав з ними стосунки. Бачимо, що апостоли молилися про його покликання й поклали на нього руки.

Святий Дух дає нам можливість діяти в дарах і плодах, що походять від Нього:

«А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, вірність, лагідність, стриманість. Проти таких немає закону.» — Гал 5:22-23

«У кожному ж по-різному виявляється Дух для спільної користі. Бо одному дається Духом слово мудрості, іншому — тим самим Духом слово знання, іншому — віра в тому самому Дусі, іншому — дар зцілення в тому самому Дусі, іншому — дар творити чудеса, іншому — дар пророцтва, іншому — розпізнавання духів, іншому — різні мови, іншому ж — тлумачення мов. А все це чинить один і той самий Дух, розділяючи кожному окремо, як хоче.» — 1 Кор 12:7-11

Бог дав нам Святого Духа — інакше кажучи, «помазання», духовне помазання, подібно до того, як у Старому Завіті олією помазували відповідних людей для служіння. Олива була символом Святого Духа.

«А ви маєте помазання від Святого і знаєте все.» — 1 Ів 2:20

«Але те помазання, яке ви отримали від Нього, залишається у вас, і вам не треба, щоб хтось вас учив; а як помазання Його навчає вас усього, і воно правдиве, а не є неправдою, то, як воно навчило вас, так у Ньому перебувайте.» — 1 Ів 2:27

Скинія Мойсея була лише тінню майбутнього, яке ми маємо доступним сьогодні. Можна сказати, що Стара Скинія трималася на тілесному, фізичному служінні Богові, тоді як Новий Храм цілком тримається на Святому Дусі. Без Святого Духа і діла Ісуса на хресті ми не можемо нічого вчинити, як казав Ісус:

«Перебувайте в Мені, а Я [буду перебувати] у вас. Як галузка не може приносити плоду сама від себе, якщо не перебуває на виноградній лозі, так само й ви, якщо не будете перебувати в Мені. Я — виноградна лоза [стовбур світильника], ви — галуззя [його відгалуження за Моєю подобою]. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний плід, бо без Мене не можете робити нічого.» — Ів 15:4-5

Наше служіння тісно пов’язане з перебуванням у Христі та Святому Дусі і є плодом цих стосунків. Кожен віруючий покликаний дбати про своє духовне життя і близькість з Богом, розвиватися й вчитися. Ми також маємо бути свідченням, проповідувати Добру Новину, навчати і служити людям у світі дарами Святого Духа.

Священство в тілі Христовому

Ми є храмом Святого Духа, але цим храмом є також Ісус і Бог Отець. Христос через Святого Духа є в нас, але й ми є в Христі! Ми також повинні бути в Його тілі й бути частиною Його тіла. Його тіло — це Церква, а Він Сам є головою Церкви.

«…Яку виявив у Христі, коли воскресив Його з мертвих і посадив праворуч Себе на небесах, вище від усякого начальства, і влади, і сили, і панування, і від кожного імені, що називається не тільки в цьому віці, а й у майбутньому; і все підкорив під ноги Його, а Його Самого поставив над усім Головою Церкви, яка є Його тілом, повнотою Того, Хто все в усьому наповнює.» — Еф 1:20-23

«Він також є Головою Тіла, Церкви; Він — початок, первороджений із мертвих, щоб у всьому мати першість» — Кол 1:18

Отже, нас може вести і ми можемо служити через Святого Духа, проте Бог покликав нас також бути частиною чогось більшого — тіла Христа, і завдяки цьому діяти в єдності та співпраці одне з одним.

«Різні ж бувають дари благодаті, але Дух той самий. І різні бувають служіння, але Господь той самий. І різні бувають способи дії, але той самий Бог, що діє все в усіх.» — 1 Кор 12:4-6

Отже, ми вже говорили про дію Святого Духа в нас і через нас. Бог Отець також може діяти суверенно, але так само й наш Господь Ісус покликає нас на певні місця у Своєму тілі — Церкві:

«Бо як тіло одне, а членів має багато, але всі члени тіла, хоч їх і багато, становлять одне тіло, так і Христос» — 1 Кор 12:12

«Ви ж — тіло Христове, а зокрема — члени. І одних Бог поставив у Церкві, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, учителями, далі силу чинити чудеса, потім дари зцілення, допомоги, управління, різні мови.» — 1 Кор 12:27-28

«І Він одних настановив апостолами, інших — пророками, інших — євангелистами, а інших — пастирями і вчителями, щоб підготувати святих до діла служіння, до збудування тіла Христового, аж поки всі дійдемо до єдності віри та пізнання Сина Божого, до мужа досконалого, до міри зросту повноти Христової, щоб ми вже не були дітьми, яких кидає й носить усяким вітром науки, через людське шахрайство і підступність, що веде на манівці блуду, але щоб, будучи щирими в любові, ми зростали в усьому в Того, Хто є Голова, — у Христа, від Якого все тіло, складене й з’єднане через усі взаємно підтримувальні суглоби, відповідно до належної дії кожного окремого члена, зростає й будує саме себе в любові.» — Еф 4:11-16

Отже, Ісус покликає у Своєму тілі — Церкві певні служіння, уряди, завдання яких:

• Підготувати віруючих і ввести їх у служіння
• Будувати тіло Христа по всьому світу
• Установити єдність віри в Церкві
• Привести Церкву до зрілості
• Привести Церкву до повноти Христової

У Біблії ми бачимо, що діяли домашні церкви та апостольські церкви, як-от в Єрусалимі й Антіохії. Домашніх — місцевих — церков було більше, і їх регулярно підтримували апостольські церкви.

«В Антіохії, у тамтешній церкві, були пророки і вчителі: Варнава, і Симеон, званий Нігер, і Лукій Киринеянин, і Манаїл, що виховувався разом з Іродом четвертовладником, і Савл. А коли вони служили Господеві й постили, сказав Дух Святий: Відділіть Мені Варнаву й Савла на діло, до якого Я їх покликав. Тоді, після посту й молитви, поклали на них руки й відпустили їх. А вони, послані Духом Святим, вирушили до Селевкії, а звідти відпливли на Кіпр…» — Дії 13:1-4

«Привітайте Прискиллу й Акилу, моїх співробітників у Христі Ісусі, які за моє життя наражали на небезпеку власну шию, яким дякую не тільки я сам, а й усі церкви поган; привітайте також церкву, що в їхньому домі. Привітайте мого любого Епенета, який є первістком Ахаї для Христа.» — Рим 16:3-5

«Привітайте братів у Лаодикії й Німфана, і церкву, що в його домі. А коли цей лист буде в вас прочитано, подбайте про те, щоб його було прочитано також у зібранні лаодикійців, а той, що з Лаодикії, прочитайте й ви.» — Кол 4:15-16

«Павло, в’язень Христа Ісуса, і Тимофій, брат, до улюбленого Филимона, нашого співробітника, і до Апфії, сестри, і до Архипа, нашого співвоїна, і до церкви, що в твоєму домі» — Флм 1:1-2

Форми й місця, в яких діяла Церква, були різними, і вони не такі істотні, як люди, покликані й наповнені Святим Духом та ведені Богом.

Уся скинія говорила про Христа, наше служіння в Ньому та Його дію в нас:

• Уся огорожа символізувала Його руки, які торкаються людей і дбають про них. Огортають благодаттю (число 5) і Його праведністю (білий льон)
• Брама, яка є входом до Христа і перебуванням у Ньому, не маючи власної праведності, як говорить ап. Павло
• Подвір’я (50 на 50), яке було служінням людям у дарах Святого Духа, Якого послав нам Ісус. Число 50 говорить про день п’ятидесятниці.
• Жертовник цілопалення, що символізує остаточну й достатню жертву Ісуса, принесену за наші гріхи
• Чан для омовіння означає Його очищення, водне хрещення, в якому ми відокремлюємося від цього світу й починаємо жити для Бога
• Святе місце — це місце, де ми служимо Богові, підтримуємо Божий вогонь, Його світло в нас і дбаємо про оливу Святого Духа (світильник), живимося Його словом у вигляді Біблії або Його слова, об’явленого нам (стіл для хлібів показних), а також молимося і заступаємося (жертовник кадильний)
• Святе святих, що символізує наші стосунки з Богом, Його керівництво (стовп вогню і хмара), владу (Божий престол) і благодать (Престол милосердя).

Новий Єрусалим

«І побачив я нове небо і нову землю, бо перше небо і перша земля минули, і моря вже немає. І Святе місто — Новий Єрусалим — я побачив, що сходило з неба від Бога, прибране, як наречена, прикрашена для свого чоловіка. І почув я гучний голос від престолу, що говорив: Ось скинія Бога з людьми: і Він житиме з ними, і вони будуть Його народом, а Він буде „БОГОМ З НИМИ”» — Од 21:1-3

Біблія пророчо говорить, крім другого приходу Ісуса, також про прихід «Нового Єрусалима». Міста, де житимуть усі віруючі разом з Богом. Згідно з описом в Одкровенні Івана 21–22 це буде ідеальний куб за зразком Святого святих. Ми оселимося буквально в Божій славі й нерозривній близькості з Ним. Подібну згадку про таку ситуацію маємо в історії із Самуїлом.

«А Боже світло ще не погасло. Самуїл же спав у храмі Господньому, де був Ковчег Завіту. Тоді Господь покликав Самуїла, а той відповів: „Ось я”.» — 1 Сам 3:3-4

Бог поєднає всі елементи в одне ціле, як зі Старого, так і з Нового Завіту. Усі обітниці будуть остаточно виконані у Христі, а їхнє відображення ми побачимо в Новому Єрусалимі, як це показує ілюстрація. Тоді ми в оновлених тілах зможемо бачити Бога обличчям до обличчя.

Старий Завіт (12 племен Ізраїля = Старий Завіт людей з Богом):

• = Едемський сад (Бут 1–2): де була Божа присутність, дерево життя, ріка життя і не було жодних прокльонів.
• = Атрибути Первосвященика (Вих 28): 12 каменів нагрудника, що представляли 12 племен Ізраїля, тобто Старий Завіт людей з Богом
• = Святе святих (Вих 26; 1 Цар 6): яке було досконалим кубом і представляло Божу присутність
• = Новий храм і місто (Єз 40–48): Місто є досконалим квадратом і представляє Божу присутність. Там є також 12 брам, тобто 12 колін Ізраїля, та ріка, що випливає з храму.

Ісус Христос (12 апостолів = Новий Завіт людей з Богом):

• = Вода життя (Ів 4:14)
• = Світло світу і життя (Ів 8:12; 9:5)
• = Первосвященик (Євр 6:20)
• = Храм, Божа присутність (Ів  2:21)
• = Скасування прокляття через викуплення на хресті (Гал 3:13; 1 Пет 2:24)

Новий Єрусалим (Здійснення всіх Божих обітниць зі Старого й Нового Завіту через Ісуса):

• Дерево і ріка життя = вічне життя
• Відсутність прокляття = відсутність гріха, смерті або суду
• Відсутність храму = Ісус є храмом
• Відсутність штучного або природного світла = Ісус є єдиним світлом
• 12 брам / дорогоцінних каменів = 12 племен Ізраїля, що представляють Старий Завіт людей з Богом
• 12 фундаментів = 12 апостолів, що представляють Новий Завіт людей з Богом

Ісус сказав, що йде приготувати нам місця в небесному Єрусалимі і повернеться по нас:

«У домі Отця Мого багато осель; а коли б було інакше, Я сказав би вам. Іду приготувати вам місце. А коли піду та приготую вам місце, прийду знову й візьму вас до Себе, щоб де Я, там і ви були.» — Ів 14:2-3

На основі книги «Przybytek — Boży plan dla ludzkości» (укр. «Скинія — Божий план для людства») — H.B. McGowan