Стосунки (визн.) — це бути разом із кимось, спираючись на взаємну довіру та пізнання, а не на те, що хтось робить і наскільки добре це робить. Стосунки — це присутність і довіра, а не результати й обов’язки. Стосунки — це бути (з кимось), а не діяти. Стосунки полягають не в тому, що ви робите для когось, а в тому, що ви з ним.
Дивіться на YouTube
Слухайте подкаст
ВІДОМІ ЦИТАТИ
«Стосунки починаються там, де закінчується прикидання.» — К. С. Льюїс
«Стосунки полягають не в тому, щоб говорити про когось, а в тому, щоб бути з кимось.» — Дітріх Бонхеффер
«Християнство полягає не в дотриманні правил, а у стосунках із живим Богом.» — Біллі Грем
Наукові дослідження міжособистісних зв’язків показують, що люди відчувають себе коханими не через кількість подарунків, а через час, увагу та присутність.
Стосунки завжди коштують присутності, близькості, а не грошей чи зусиль.
1. Бог перший запросив нас до стосунків
Стосунки з Богом починаються не від людини, а від Бога. Як написано в Посланні до Римлян, у 3 розділі, з 10 по 12 вірш:
«Як написано: Немає праведного ані одного; немає розумного, немає нікого, хто б шукав Бога. Усі збочили з дороги, разом стали нікчемними, немає нікого, хто б чинив добро, немає ані одного…» — Рим 3:10–12
Це Бог Отець:
- шукав Адама в саду,
- послав Свого Сина на смерть за нас,
- приготував усе ще до того, як ми відповіли.
Ми не заслуговуємо на ці стосунки, але входимо в них через віру в Ісуса. Це Ісус помер за нас на хресті, щоб відбудувати стосунки з нами.
- РАНІШЕ — через гріх — ми були далеко від стосунків із Богом.
- СЬОГОДНІ — завдяки виправданню в Христі — ми можемо знову мати стосунки з живим Богом!
«Ми любимо, бо Він перший полюбив нас» — 1 Ів 4:19
Пізнання Бога — це наша відповідь на Його любов, яку Він виявив до нас! Апостол Павло описує ці стосунки:
«Тож я вважаю все за втрату в порівнянні з безцінною перевагою пізнання Ісуса Христа, мого Господа, і поступово, дедалі глибше та інтимніше пізнаючи Його [розпізнаючи та розуміючи Його повніше, виразніше]. Заради Нього я втратив усе і визнав усе це за звичайне сміття [покидьки, залишки], щоб я міг здобути [отримати] Христа, і щоб я був пізнаний і знайдений у Ньому, не маючи жодної [здобутої власними силами] праведності, яку можна було б назвати моєю власною, заснованою на моїй слухняності вимогам закону, але маючи ту [справжню праведність], що приходить через віру в Христа, правильне становище перед Богом, яке походить від Бога через віру. [Моя визначена мета —] щоб я пізнав Його і щоб так само пізнав силу, що випливає з Його воскресіння, і щоб так розділив Його страждання, аби бути безперервно перетворюваним [у Дусі на Його подобу] на Його смерть [у надії]» — Флп 3:8-10 (Amplified Bible)
2. Найбільша брехня релігії: «я мушу заслужити»
Одним із найбільших ворогів інтимності є мислення, засноване на заслугах:
- «я помолився — Бог мене прийме»
- «я не молився — Бог віддалився»
Це не євангеліє, це закон! Релігія каже: «Зроби щось, і тоді тебе приймуть»
Євангеліє каже: «Ти прийнятий — а тепер навчайся жити з цієї правди та ідентичності»
Усі релігії говорять про те, що ми повинні робити, чинити, щоб наблизитися до Бога.
Справжнє християнство каже:
Бог уже зробив для нас усе, щоб відбудувати стосунки з нами, а НАМ ПОТРІБНО ЛИШЕ ПРИЙНЯТИ ЦЕ!
Є різниця між діянням заради прийняття та діянням із прийняття. Ми вже прийняті, якщо тільки приймаємо те, що Бог зробив для нас.
3. Історія про блудного сина відкриває серце Отця
«Сказав також (Ісус притчу): Одна людина мала двох синів. І сказав молодший із них до батька: Отче, дай мені частку маєтку, що припадає на мене. І він поділив між ними маєток. Через кілька днів молодший син, зібравши все, відійшов у далеку країну й розтринькав там свій маєток, живучи розпусно. А коли він усе вичерпав, настав великий голод у тій країні, і він почав зазнавати нестатків. Тож він пішов і пристав до одного з мешканців тієї країни, який послав його на свої поля пасти свиней. І він бажав наповнити свій живіт стручками, що їх їли свині, та ніхто йому не давав. Тоді він отямився і сказав: Скільки наймитів мого батька мають достаток хліба, а я тут гину з голоду! Устану й піду до свого батька (ПОКАЯННЯ ТА ПОВЕРНЕННЯ ДО БОГА) і скажу йому: Отче, я согрішив проти неба та перед тобою; і вже недостойний зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів. Тоді він устав і пішов до свого батька. А коли він був ще далеко, побачив його його БАТЬКО, змилосердився над ним і, підбігши, кинувся йому на шию й поцілував його. І сказав йому син: Отче, я согрішив проти неба та перед тобою; і вже недостойний зватися твоїм сином. Але БАТЬКО сказав своїм слугам: Принесіть найкращий одяг і зодягніть його; дайте йому також перстень на руку та взуття на ноги. Приведіть ситого телця й заколіть; будемо їсти та веселитися. Бо цей мій син був мертвий, а ожив, пропав був, а знайшовся. І почали вони веселитися. Тим часом його старший син був на полі. Коли ж він повертався й наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного зі слуг і запитав, що це все означає. А той відповів йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов ситого телятка, бо прийняв його здоровим. Тоді він розгнівався й не хотів увійти. Та батько його вийшов і став його вмовляти. А він відповів батькові: Ось стільки років я служу тобі й ніколи не переступив твого наказу, але ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб я розважився з моїми друзями. А коли повернувся цей твій син, що розтринькав твій маєток із блудницями, ти заколов для нього ситого телятка. А той відповів йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. Але треба було веселитися та радіти, що цей твій брат був мертвий, а ожив, пропав був, а знайшовся.» — Лк 15:11-32
Отець, наш Бог:
- не пригадує минулого
- не випробовує нашого каяття
- не змушує чекати
- не слухає нашого самоприниження
Отець біжить, ще перш ніж син устигає закінчити свою покаянну промову. Це образ Бога, Який живе не спогадами про наші гріхи, а любов’ю до нас.
Стосунки з Богом (визн.) — це життя у свідомості Його присутності, засноване на синівстві, а не на заслугах.
4. Стосунки з Богом ЗАВЖДИ пов’язані зі СЛОВОМ
В Євангелії від Івана, у 1 розділі, читаємо, що «Слово стало тілом»:
«На початку було Слово, а Слово було в Бога, і Слово було Бог. Воно було на початку в Бога. Все через Нього повстало, і без Нього ніщо не повстало з того, що повстало. У Ньому було життя, а життя було світлом людей. І світло у темряві світить, і темрява його не обняла. Був чоловік, посланий від Бога, на ім’я йому Іван. Він прийшов на свідчення, щоб свідчити про світло, щоб усі повірили через нього. Він не був світлом, але прийшов, щоб свідчити про світло. Було те істинне світло, що просвічує кожну людину, яка приходить у світ. Він був у світі, і світ через Нього повстав, та світ Його не пізнав. До свого Він прийшов, та свої Його не прийняли. А всім, хто прийняв Його, дав силу стати дітьми Божими, тим, хто вірує в Ім’я Його; які народилися не від крові, ані від волі плоті, ані від волі чоловіка, але від Бога. А Слово стало тілом і оселилося між нами (і ми бачили славу Його, славу як Єдинородного від Отця), повне благодаті та істини. Іван свідчив про Нього й кликав: Це був Той, про Якого я говорив: Той, Хто йде за мною, випередив мене, бо був раніше за мене. І з Його повноти ми всі прийняли, і благодать за благодать. Бо закон був даний через Мойсея, а благодать та істина прийшли через Ісуса Христа. Бога ніхто ніколи не бачив. Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Той розповів про Нього.» — Ів 1:1-18
Неможливо відокремити стосунки з Богом від стосунків зі Словом. Саме через Слово ми пізнаємо Бога таким, яким Він є насправді! Через Слово та Святого Духа, Який відкриває його нам! Без Божого Слова наш досвід стає суб’єктивним, а наша духовність — небезпечною.
Боже Слово здатне нас виправляти:
«Бо слово Боже живе та діяльне, гостріше за всякий двосічний меч, воно проникає аж до розділення душі та духа, суглобів та мозку, і розпізнає думки та наміри серця» — Євр 4:12
Це не релігійна діяльність з обов’язку, а бажання стосунків і пізнання Бога! Це Його СЛОВО:
- Відкриває Бога таким, яким Він є насправді
- Оновлює та виправляє наш спосіб мислення
- Показує всі обітниці, якими ми можемо скористатися
- Будує нашу віру (через слухання)
- Робить так, що ми знаємо «голос нашого Пастиря»
- Охороняє нас від обману, бо ми пізнаємо правду
- Є як меч, що дає нам перемогу над ворогом
- Воно лікує нас і приносить мир у наше серце
- Веде нас у повсякденному житті
- Дає нам духовне зростання та поглиблює стосунки з нашим Богом…
«Як дощ спадає на землю… так і з Моїм Словом: воно не повертається порожнім, а виконує своє завдання» (Іс 55:8–11)
Стосунки з Богом полягають у тому, щоб дозволити Святому Духові через Боже Слово перетворити наш розум так, щоб ми могли зрозуміти, що маємо і як можемо бігти до Бога
«І не стосуйтеся до цього світу, але перемінюйтеся відновленням вашого розуму, щоб ви могли розпізнати, що є доброю, угодною та досконалою волею Божою.» — Рим 12:2
У стосунках із Богом нам потрібно знати свою ідентичність, знати, хто ми є, — діти Божі, у Ньому маємо спадщину і можемо хвалитися Ним:
«Так говорить ГОСПОДЬ: Нехай не хвалиться мудрий своєю мудрістю, нехай не хвалиться сильний своєю силою і нехай не хвалиться багатий своїм багатством; але хто хоче хвалитися, нехай хвалиться тим, що розуміє й знає Мене, знає, що Я — ГОСПОДЬ, Який чинить милосердя, суд і справедливість на землі. Бо це Мені до вподоби, говорить ГОСПОДЬ.» — Єр 9:23-24
Стосунки з Богом — це здатність розуміти діла, дороги та характер Бога. Це знання того, коли щось походить від Бога, а коли від диявола, і розрізнення Його голосу та брехні ворога. Стосунки з Богом дають нам змогу бачити не лише тимчасову, а й вічну перспективу!
5. Стосункам із Богом потрібна молитва (розмова)
Стосунки з Богом ми будуємо так само, як і з людьми, — через розмову та спільне проведення часу. Молитва, як і розмова, має бути двосторонньою. Бог хоче говорити до нас, а ми повинні хотіти почути Його через записане Боже Слово або через різноманітне одкровення (що відповідає Божому Слову). Молитва має бути природною розмовою, як із другом! Ми повинні присвячувати час стосункам із Богом і спільній розмові.
6. СВЯТИЙ ДУХ — ОСОБА СТОСУНКІВ
Святий Дух — не додаток, а ключ. Без Святого Духа Біблія стає книжкою, молитва стає монологом, а віра стає теорією.
«Бог відкрив нам це Духом» (1 Кор 2:10)
Це Дух відкриває глибини Бога, пояснює Слово, веде у стосунках. Святий Дух — Учитель. Дух не говорить від Себе, не проповідує іншого євангелія і завжди веде до Ісуса. Якщо щось суперечить Слову, будує страх або підриває наше синівство, то це не Святий Дух.
Святий Дух діє у трьох вимірах. У нашому минулому Він нагадує про вірність Бога, а не про наш гріх. У нашому теперішньому дає мир, провід і мудрість. У нашому майбутньому показує те, що надходить, і готує наше серце.
Святий Дух — це грецьке слово параклєтос, що означає захисника, радника, помічника та адвоката. Ти не сам у стосунках із Богом. Він живе в тобі, не відходить, не ображається і не відступає!
Як жити у стосунках із Богом?
3 практичні кроки:
- Замініть результативність на довіру
- Читайте Слово з Духом, а не самим розумом і в поспіху
- Розмовляйте зі Святим Духом упродовж дня
Стосунки з Богом — це не досконалість і не лише емоції, а щоденна присутність, як написано: «Уже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал 2:20)
Стосунки з Богом — це не релігія, не система правил і не духовні досягнення. Стосунки з Богом — це відповідь на запрошення Отця, Який перший вийшов назустріч людині.
Бог сьогодні не питає «Наскільки сильно ти стараєшся?», а «Чи дозволяєш Мені бути поруч?» Мета християнства — не правильна поведінка, а оновлені стосунки. Це вчення торкається основ євангелія:
- «Стосунки народжуються не зі зусилля, а з присутності.»
- «Бог шукає не досконалих людей, а доступних.»
- «Ти не працюєш на стосунки — ти живеш зі стосунків.»
- «Синівство починається не з послуху, а з ідентичності.»
- «Релігія питає: чи я зробив достатньо? Стосунки питають: чи я дозволив Йому бути поруч?»
