Притчі Ісуса — це короткі історії, якими Господь Ісус навчав народ і Своїх учнів, щоб вони могли зрозуміти послання Бога та Його Царства через порівняльні, символічні, повчальні й правдоподібні історії. Ці повчання можна знайти в біблійних євангеліях (Новому Завіті).
Термін «притча» означає літературний виклад, що ґрунтується на алегоричній розповіді; вона служить для навчання шляхом порівняння того, що не є очевидним. Отже, притча має дидактичну мету, таку саму, яку мав Ісус, коли розповідав її Своїм учням і народові.
Своїми притчами Ісус намагався навчати найглибших духовних істин мовою, що могла б дійти до всіх людей. Цей простий стиль навчання контрастував зі складною мовою тогочасних юдейських учених.
Притчі Ісуса
Ісус Христос під час Свого служіння тут, на землі, у певних ситуаціях передавав послання Божого Царства народові та Своїм учням через притчі. Притчі Ісуса — це Його повчання, зосереджені в коротких оповіданнях, що відкривають духовну істину. Ці історії постали в символічній і порівняльній формі, щоб ті, хто їх слухав, могли замислитися й відкрити закладене в них справжнє послання.
Порівняння, які Ісус наводив у Своїх притчах, стосувалися правдоподібних подій або ситуацій. Більшість із них — на простих прикладах із повсякденного життя, щоб полегшити розуміння. Ісус розповідав ці притчі Своїм учням і натовпові, що завжди йшов за Ним, щоб послухати Його або скористатися Його силою.
Чому Ісус навчає притчами?
Проте послання Ісуса, передане в притчах, зрозуміли не всі, хто його чув. Одного разу учні запитали Вчителя, чому Він використовує такий спосіб навчання, а Він відповів, що Його послання зрозуміють лише ті, хто вірить у Нього та в Бога, Його Отця (Мт 13:9-17).
«Хто має вуха, нехай слухає. І, підступивши, учні сказали Йому: Чому говориш до них притчами? А Він, відповівши, сказав: Вам дано знати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. Бо хто має, тому дасться, і він матиме надміру; а хто не має, у того відніметься й те, що має. Тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. І збувається на них пророцтво Ісаї, яке каже: Слухатимете постійно, а не зрозумієте; дивитиметеся невпинно, а не побачите. Бо отупіло серце цього народу, вуха їхні вразила глухота, очі свої вони заплющили, щоб очима не бачили, вухами не чули й серцем не розуміли, і не навернулися, а Я щоб їх не зцілив. Але блаженні ваші очі, що бачать, і ваші вуха, що чують, бо істинно кажу вам: Багато пророків і праведників бажали побачити те, що ви бачите, а не побачили, і почути те, що ви чуєте, а не почули.» – Мт 13:9-17
Ті, хто має затверділе серце й не прийняв Бога, хоч як би слухали, ніколи не зрозуміють таємниць Божого Царства, і хоч як би відкриті мали очі, ніколи їх не побачать. Ці слова Ісуса виконали те, що Бог сказав через пророка Ісаю в книзі Ісаї 30:9-14.
Пояснення, яке Ісус дав Своїм учням, є необхідним для розуміння цієї форми навчання. Він дуже чітко пояснив, що таємниці Божого Царства відкриваються лише віруючим, щоб ті могли плекати віру в Ісуса Христа й зростати в ній.
Де можна знайти ці притчі?
Притчі Ісуса можна знайти в євангеліях Біблії. Їх можна знайти в Євангеліях від Матвія, Марка та Луки, де багато з цих притч повторюється. Натомість євангелист Іван розповідає лише дві притчі: притчу про вівчарню та доброго пастиря в розділі 10, Ів 10:1-18, і притчу про справжній виноградний кущ у розділі 15, Ів 15:1-17.
Окрім двох притч Івана, в решті трьох Євангелій загалом можна знайти 43 притчі Ісуса. Десять притч Ісуса повторюється в трьох євангеліях: від Матвія, Марка та Луки. Ці 10 — притчі про:
- Світильник: Мт 5:13-16 – Мр 4:21-23 – Лк 8:16-18 – Лк 11:33-36
- Нове вино й старі міхи: Мт 9:16-17 – Мр 2:21-22 – Лк 5:36-39
- Сильного зі зв’язаними руками: Мт 12:29-32 – Мр 3:27-29 – Лк 11:21-23
- Істини Ісуса: Мт 12:48-50 – Мр 3:33-35 – Лк 8:20-21
- Сіяча: Мт 13:1-9 – Мр 4:1-9 – Лк 8:4-8
- Гірчичне зерно: Мт 13:31-32 Мр 4:30-32, Лк 13:18-19
- Мале хлоп’я: Мт 18:1-10 – Мр 9:35-37 – Лк 9:46-48
- Вбивць-виноградарів: Мт 21:33-44 – Мр 12:1-11 – Лк 20:9-18
- Смоківницю: Мт 24:32-35 – Мр 13:28-31 – Лк 21:29-31
- Пильного слугу: Мт 24:42-44 – Мр 13:34-37 – Лк 12:35-40
Євангеліє від Матвія
Євангеліст Матвій, окрім цих спільних, описує одинадцять притч про Ісуса, які можна знайти лише в його євангелії. Ось притчі про:
- Скіпку й колоду: Мт 7:1-5
- Пшеницю й кукіль: Мт 13:24-30
- Прихований скарб: Мт 13:44
- Перлину великої вартості: Мт 13:45-46
- Невід: Мт 13:47-50
- Господаря дому: Мт 13:51-52
- Урядовця, який не хотів пробачити: Мт 18:23-35
- Робітників у винограднику: Мт 20:1-16
- Двох синів: Мт 23:13-36
- Десять дів: Мт 25:1-13
- Остаточний вирок: Мт 25:31-46
Євангеліє від Марка
Євангеліст Марк, окрім цих спільних, описує одну притчу про Ісуса, яку можна знайти лише в його євангелії. Ця притча — притча про ріст насіння в Мр 4:26-29
«І говорив: Так буває з Божим Царством, як із насінням, яке людина кидає в землю. А чи спить вона, чи встає вночі й удень, насіння проростає й росте; вона ж не знає, як. Бо земля сама з себе родить плід: спершу трава, потім колос, потім повне зерно в колосі. А коли плід дозріє, відразу пускають серп, бо настали жнива.» – Мр 4:26-29
Євангеліє від Луки
Євангеліст Лука, окрім цих спільних, описує дванадцять притч про Ісуса, які можна знайти лише в його євангелії. Ось притчі про:
- Двох боржників: Лк 7:41-47
- Доброго самарянина: Лк 10:25-37
- Неприємного друга: Лк 11:5-10
- Багатого безумця: Лк 12:16-21
- Безплідну смоківницю: Лк 13:6-9
- Притча про блудного сина: Лк 15:11-32
- Загублену монету: Лк 15:8-10
- Хитрого управителя: Лк 16:1-8
- Багатія і Лазаря: Лк 16:19-31
- Непотрібного слугу: Лк 17:7-10
- Лихого суддю й настирливу вдову: Лк 18:1-8
- Фарисея й митаря: Лк 18:9-14
Притчі про Ісуса, що повторюються в Матвія й Луки
Дев’ять із 43 притч Ісуса повторюються в Євангеліях від Матвія та Луки. Цих дев’яти Марко у своєму євангелії не описує. Дев’ять притч:
- Відповідач: Мт 5:21-26 – Лк 12:57-59
- Птахи: Мт 6:25-26 – Лк 12:22-26
- Лілії: Мт 6:28-34 – Лк 12:27-31
- Дім на скелі: Мт 7:24-27 – Лк 6:47-49
- Дерево і його плоди: Мт 7:15-20 – Лк 6:43-45,
- Закваска: Мт 13:33 – Лк 13:20-21
- Весільна учта: Мт 22:1-14 – Лк 14:15-24
- Загублена вівця: Мт 18:12-14 – Лк 15:1-7
- Таланти, міни: Мт 25:14-30 – Лк 19:11-37 (посилання 1, посилання 2)
Крім канонічних біблійних євангелій, притчі Ісуса можна знайти й у тих, що вважаються апокрифічними, як-от Євангелії від Томи та Якова. Зокрема, в Євангелії від Томи міститься 17 згаданих притч.
Теми, що поєднують деякі притчі
У євангеліях деякі притчі мають спільне послання або тему, що їх поєднує. Деякі можна знайти одна за одною. Так само вони можуть бути в одному євангелії або повторюватися в одному чи кількох з них. Погляньмо, які це випадки:
- Притча про гірчичне зерно й притча про закваску: Центральна й подібна тема обох притч — поширення Божого Царства.
- Притча про прихований скарб і притча про дорогоцінну перлину: Послання цих двох притч — цінність, яку Боже Царство має мати в нашому житті. Бог хоче, щоб Ісус Христос був нашим найціннішим надбанням, нашим справжнім скарбом.
- Притча про загублену вівцю, притча про загублену монету й притча про блудного сина: Це тріо притч з Євангелія від Луки містить центральну тему покаяння як основоположної дії, щоб увійти в Небесне Царство. Ісус живе в серцях, які виявили щире розкаяння.
- Притча про вірного слугу й притча про десять дів: Ці дві притчі містять есхатологічний мотив, а саме про останні часи другого пришестя Господа. З цією метою Господь радить постійно пильнувати, щоб бути готовими до Його приходу.
- Чотири притчі — про кукіль, багатого безумця, смоківницю та безплідну смоківницю: Їх поєднує те, що всі чотири стосуються есхатологічних тем. Кожна з них відмінна від інших.
Деякі центральні теми незалежних притч, наприклад:
- Притча про непотрібного слугу: віра й вірність Богові
- Добрий самарянин: Любов і Милосердя
- Притча про пильного слугу: Перебувайте у вірі та молитві.
Порівняння чотирьох євангелій
Чотири євангелії часто порівнюють із чотирма постатями Апокаліпсису:
«Перед престолом також наче море скляне, подібне до кришталю; а посередині, навколо престолу, чотири постаті, повні очей спереду й ззаду. Перша постать була подібна до лева, друга постать була подібна до теляти, третя постать мала обличчя ніби людське, а четверта постать була подібна до орла, що летить. І кожна з цих чотирьох постатей мала по шість крил, а навколо й всередині були повні очей; і не маючи спокою ні вдень, ні вночі, співали: Святий, святий, святий Господь, Бог Вседержитель, Який був, і Який є, і Який має прийти.» – Од 4:6-8
Ця символіка бере початок ще в книзі Єзекіїля та в пророцтві про Божу колісницю. Разом із великим вітром і вогняною хмарою пророк побачив чотири постаті, і кожна з них мала чотири обличчя та чотири крила. Кожна постать мала обличчя людини, лева, орла й бика водночас. «Ішли туди, куди дух їх вів», — пише Єзекіїль (Єз 1:12).
В юдейській культурі ці постаті описували також чотири сторони світу й символізували його повноту через сузір’я на небі, що визначали шлях. Першими їх описали ассирійські вчені. За віруваннями язичників, саме ці чотири сузір’я (бик, лев, орел, чоловік-водолій) визначали шлях до вічності, тобто провіщали кінець старого світу й початок нового. Так само чотири Євангелії ведуть усі народи світу до пізнання Бога.
| Євангеліє від Матвія | Євангеліє від Марка | Євангеліє від Луки | Євангеліє від Івана | |
| Ісус як: | Цар Ізраїлю | Слуга Господній | Син Людський | Син Божий |
| Читач: | Юдей | Римлянин | Грек | Світ |
| Найважливіші ідеї: | Закон | Сила | Благодать | Слава |
Кожен з євангелістів по-різному підійшов до опису життя Ісуса. Завдяки цим чотирьом Євангеліям ми маємо повний образ Ісуса: Людини, Бога, Спасителя й Месії. Усі ці символічні істоти найповніше говорять про самого Ісуса Христа, що підтверджує напис, виявлений на мармуровому блоці в околицях Лідії:
«Як людина страждав, як віл був убитий у жертву, як лев переміг, як орел злетів»
Притчі, виголошені Ісусом
Перелік усіх притч, виголошених Ісусом:
| Назва притчі | Євангеліє від Матвія | Євангеліє від Марка | Євангеліє від Луки | Євангеліє від Івана |
| Сліпий веде сліпого | Лк 6:39 | |||
| Дім, збудований на скелі | Мт 7:24-27 | |||
| Два боржники | Лк 7:41-42 | |||
| Нечисті духи | Мт 12:43-45 | |||
| Багатий безумець | Лк 12:16-21 | |||
| Пильний слуга | Лк 12:37-40 | |||
| Неврожайна смоківниця | Лк 13:6-9 | |||
| Сіяч | Мт 13:3-23 | |||
| Кукіль і пшениця | Мт 13:24-30 | |||
| Ріст насіння | Мр 4:26-32 | |||
| Гірчичне зерно | Мт 13:31-32 | |||
| Закваска в тісті | Мт 13:33 | |||
| Скарб, прихований у полі | Мт 13:44 | |||
| Купець і дорогоцінна перлина | Мт 13:45-46 | |||
| Невід, що збирає рибу | Мт 13:47-50 | |||
| Господар дому | Мт 13:52 | |||
| Нова латка на одязі | Лк 5:36 | |||
| Вино в старих міхах | Лк 5:37-39 | |||
| Загублена вівця | Мт 18:12-14 | |||
| Немилосердний слуга | Мт 18:23-35 | |||
| Пастир і вівця | Ів 10:11-18 | |||
| Добрий самарянин | Лк 10:30-36 | |||
| Гордовитий гість | Лк 14:8-11 | |||
| Знехтуване запрошення | Лк 14:16-24 | |||
| Будівництво вежі | Лк 14:28-30 | |||
| Цар, що йде на війну | Лк 14:31-33 | |||
| Загублена драхма — монета | Лк 15:8-10 | |||
| Блудний син | Лк 15:11-32 | |||
| Нечесний управитель | Лк 16:1-8 | |||
| Багатій і Лазар | Лк 16:19-31 | |||
| Пан і слуга | Лк 17:7-10 | |||
| Несправедливий суддя | Лк 18:1-8 | |||
| Фарисей і митар | Лк 18:10-14 | |||
| Робітники у винограднику | Мт 20:1-16 | |||
| Десять слуг, міни (посилання 1) | Лк 19:13-27 | |||
| Два сини | Мт 21:28-32 | |||
| Лихі виноградарі | Мт 21:33-44 | |||
| Весільний одяг | Мт 22:1-14 | |||
| Смоківниця | Мт 24:44 | |||
| Повернення господаря | Мт 24:45-51 | |||
| Десять дів | Мт 25:1-13 | |||
| Таланти, міни (посилання 1, посилання 2) | Мт 25:14-30 | |||
| Справжній виноградний кущ | Ів 15:1-2 |
