Прославлення

Сьогодні ми вживаємо це слово щодо багатьох речей і людей — як у Церкві, так і у світі. Прославлення (пол. «uwielbienie») за словником означає глибоку шану, любов, захоплення кимось або чимось. Переглядаючи перші результати пошуку Google за цим словом (польською), здається, що остання річ, з якою його пов’язують, — це віддання глибокої шани й хвали Богові:

«Ми обожнюємо солодкі та пікантні страви, але не погребуємо й… вугіллям чи милом!» – papilot.pl

«10 найпопулярніших прикрас для дому в Польщі. Ми всі їх обожнюємо! Поляки просто обожнюють подушки! Море м’яких оздоб гордо розляглося на диванах, у кріслах, на кутових диванах і ліжках.» – homebook.pl

«Найпопулярніше ім’я у світі — ми обожнюємо його і в Польщі» – eska.pl (Софія) – від «філософія» = захоплення знанням, людською мудрістю

«Ми обожнюємо ділитися своїми фотографіями через Messenger. Поляки — у першій десятці рейтингу Facebook» – spidersweb.pl

«Поляки найчастіше дивляться фільми на CDA, але обожнюють Netflix — звіт Mulitscreening 2018» – instalki.pl

«Міжнародний день піци. Поляки обожнюють «Капрічозу»» – polskatimes.pl

«Кава з еспресо-машини. Кілька причин, чому ми її обожнюємо» – styl.pl

Ми обожнюємо їжу, напої, речі, імена й людей, перегляд фотографій і фільмів, матчі, спорт, автомобілі, будинки, зручний спосіб життя, роботу, бізнес, гроші, слухання музики, одяг… та інше. Усе це ми робимо для себе самих, заради власного задоволення та вигоди. На жаль, навіть у церкві такий різновид «прославлення» досить поширений. Це не означає, що всі перелічені речі погані й що ми не можемо ними тішитися, проте чи залишається в нашому житті ще місце для прославлення Бога? Цим словом не слід зловживати, бо воно «найвищого ґатунку». Слово «прославлення» ми повинні відносити лише до Бога.

Крім того, образ «прославлення» часто пов’язують лише з недільним часом у церкві, нудним співом пісень «не в нашому стилі» та групою прославлення. Час прославлення в церкві для багатьох людей нерідко асоціюється з чимось важким, незручним, некомфортним. Церкви також часто сповнені сорому та страху, які стримують нас від спонтанного вираження нашого поклоніння Богові. Саме тому пісня «No longer slave», тобто «мені більше не треба боятися», була названа найбільшим хітом минулого року! Вона говорить про те, що нам більше не потрібно боятися. Проте чому в церкві так багато страху? Адже досконала Божа любов проганяє всякий страх, а ця любов має бути між нами й у нас.

НАЙВАЖЛИВІШІ СТОСУНКИ

Слово «прославлення» назавжди вписалося зокрема в одне з племен Ізраїлю — плем’я Юди. Лія, народивши сина, підняла руки, щоб віддати хвалу Богові, і дала дитині ім’я Юда, що означає «прославлення». Єврейське слово, вжите тут, — yadah.

«Вона ще раз завагітніла, і народила сина, і сказала: Тепер буду хвалити Господа. Тому дала йому ім’я Юда. І перестала родити.» – Бут 29:35

Це цікаво, адже саме це плем’я завжди вирушало першим під час мандрівки пустелею. Це також плем’я, з якого походив цар Давид і сам Ісус! Прославлення йшло попереду й було найважливішим. Біблія говорить, що Бог перебуває серед хвали Свого народу. Атмосфера хвали й прославлення сприяє Божій дії. Сьогодні найбільші й найвпливовіші церкви — це ті, де до прославлення Бога ставляться дуже серйозно і де Бога справді возвеличують.

«Тоді Мойсей разом із синами Ізраїля заспівав пісню ВІЧНОМУ. Вони сказали такі слова: Заспіваю ВІЧНОМУ, бо Він високо піднісся; коня та його вершника кинув у море. Господь — моя слава й моя пісня, Він став мені допомогою. Це мій Бог, тож я Його прославляю; Бог мого батька, тож я Його звеличую. ВІЧНИЙ — воїн, ВІЧНИЙ — Його Ім’я.» – Вих 15:1-3

«А пророчиця Міріам, сестра Аарона, взяла в руку бубон, і вийшли за нею всі жінки з бубнами та з танцями. А Міріам їм відспівувала: Співайте ВІЧНОМУ, бо Він високо піднісся, коня та його вершника кинув у море.» – Вих 15:20-21

Перше, що вони зробили, — це ЗВЕЛИЧУВАЛИ Його! Це був момент, коли Ізраїль був визволений Богом від влади фараона. Вони пережили перемогу й раділи їй! Ми пережили більшу перемогу! Ісус визволив нас від влади диявола, від гріхів, дав нам Святого Духа, забезпечення, безліч обітниць, вічне життя…! Ми маємо більше причин радіти й святкувати, а проте часто цього не робимо!

«І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: Бачиш цю жінку? Я прийшов у твій дім, а ти не дав води для ніг Моїх; а вона слізьми облила ноги Мої й волоссям своїм витерла. Ти не поцілував Мене; а вона, відколи Я ввійшов, не переставала цілувати ноги Мої. Голови Моєї олією ти не помазав; а вона миром помазала ноги Мої. Тому кажу тобі: Відпущені їй численні гріхи, бо вона дуже полюбила. А кому мало прощається, той мало любить.» – Лк 7:44-47

У нас немає любові й пристрасті до Бога, бо ми до кінця не розуміємо, як багато Він для нас зробив. Місце, в якому ми живемо сьогодні, надто зручне й комфортне, щоб хотіти відмовлятися від нього заради чогось віртуального й «нематеріального».

У житті важливі пріоритети. Коли найважливіше стоїть на першому місці, тоді все інше також знаходить належне місце. Не можна приховати й заперечити, що для віруючої людини на першому місці має бути Бог. Господь Ісус сказав:

«шукайте насамперед Царства Божого та правди Його, а все інше вам додасться.» – Мт 6:33

Він сказав також про дві найважливіші заповіді:

«Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім розумом своїм, і всією силою своєю, а ближнього свого — як самого себе.» – Лк 10:27

Ці стосунки любові до Бога та до ближніх — найважливіше, що ми повинні мати. Якщо ми це робимо, то по-справжньому прославляємо Бога. Ми мусимо почати ставитися до Нього як до Бога, возвеличувати тільки Його й ставити на перше місце Його Слово та виконання Його волі.

«Коли хто говорить: Люблю Бога, а брата свого ненавидить, той неправдомовець; бо хто не любить брата свого, якого бачить, не може любити Бога, Якого не бачить. А цю заповідь ми маємо від Нього, щоб той, хто любить Бога, любив і брата свого.» – 1 Ів 4:20-21

Багато наших «гріхів» — плодів тіла — так чи інакше пов’язані зі стосунками з людьми. Очевидно, що Бог буде прославлений у нашому житті, якщо ми збережемо ці стосунки якомога кращими.

«А діла тіла явні, а саме: розпуста, нечистота, блуд, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, сварка, заздрість, гнів, інтриги, чвари, розколи, убивства, пияцтво, ненажерливість і таке інше; про це наперед кажу вам, як і раніше казав, що ті, хто таке чинить, Царства Божого не успадкують.» – Гал 5:19-21

Ми повинні вилучити ці речі, а також усяке непрощення й образу зі свого серця! Те, що змінює наше життя, — це не релігійні вчинки, а Бог і Його слава, коли ми перебуваємо в ній.

«А Господь є Дух; а де Дух Господній, там воля. Ми ж усі, з відкритим обличчям, споглядаючи як у дзеркалі славу Господню, перетворюємося в той самий образ, від слави в славу, як від Господа, Який є Дух.» – 2 Кор 3:17-18

Прославлення — це не лише пісні, інструменти, танець, а стосунки й закоханість у Бога! Саме ця закоханість виявляється назовні багатьма способами.

ЯК ПРОСЛАВЛЯТИ БОГА?

Але що таке прославлення Бога і як ми повинні Його прославляти? Прославлення пов’язане з глибоким відчуттям любові. Бог Біблії — це Отець, Який із любов’ю дивиться на Своїх дітей і постійно чекає на повернення блудних синів. Бог — як Наречений, що бачить Свою наречену — Церкву, до якої ревнує. Він нас любить і чекає на нашу любов. Звісно, цю любов ми можемо виражати багатьма різними способами.

У Біблії ми бачимо людей, які клякали чи падали на коліна (Пс 95:6), молилися стоячи (Неем 9:5), здіймали руки (Пс 134:2; 1 Тим 2:8). Усі ці форми є й у нашій церкві, проте іноді вони набувають вигляду рутини. Тим часом Біблія намагається заохотити нас до того, щоб прославлення Бога не було нудним ритуалом, а сповненим радості святкуванням того, що Бог близький до нас.

Співай і грай

Найчастіше вживаним у Старому Завіті визначенням прославлення є спів («hallal») Богові, а також слово «tehillah», яке означає спонтанний гімн хвали, звеличення Бога через пісню, що йде із глибини серця й співається спонтанно, із захватом. Інше єврейське слово — «zamar» — означає торкатися пальцями струн інструмента, смикати за струни під час святкування, щоб проспівати Богові хвалу на своєму інструменті.

У Старому Завіті ми знайдемо чимало прикладів прославлення Бога, яке розуміється саме як особистий або спільний спів і награвання Богові хвалебних і подячних пісень, підношення вигуків, плескання, піднесення рук, танцю тощо. Можна навести багато уривків Святого Письма, які про це говорять. Ось кілька з них:

«Псалом: співайте Господу, що живе на Сіоні, серед народів сповіщайте про Його діла» – Пс 9:12

«Радісно співайте Богові, нашій Силі, вигукуйте Богові Якова! Почніть спів і вдарте в бубон, у солодкозвучну арфу та лютню!» – Пс 81:2-3

«Співайте Господу нову пісню, співайте Господу, всі краї! Співайте Господу, благословляйте Його ім’я, з дня на день сповіщайте про Його спасіння! Розголошуйте Його славу серед народів, Його чудеса — серед усіх племен! Бо великий Господь і гідний великої хвали» – Пс 96:1-4

«Співайте Господу під звуки цитри, під звуки цитри й голос арфи, під сурми й звук рогу: радійте перед Господом, Царем!» – Пс 98:5-6

«Хваліть Його звуком рогу, хваліть Його на арфі й цитрі! Хваліть Його бубном і танцем, хваліть Його на струнах і сопілці! Хваліть Його на дзвінких цимбалах, хваліть Його на гучних цимбалах» – Пс 150:3-5

«І не впивайтеся вином, від якого походить розпуста, але виповнюйтеся Духом, розмовляючи між собою псалмами, і гімнами, і духовними піснями, співаючи й граючи в серці своєму Господеві, завжди дякуючи за все Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа» – Еф 5:18-20

Танцюй

У Біблії танець постає як один зі способів прославлення Бога. Псалмоспівець стверджує: «Нехай хвалять Його ім’я в танцях» (Пс 149:3, пор. Пс 150:4). А у Другій книзі Самуїла читаємо:

«Давид і весь дім Ізраїлів танцювали перед Господом з усієї сили під звуки пісень і гри на цитрах, арфах, бубнах, брязкальцях і цимбалах» – 2 Сам 6:5 (пор. 1 Хр 13:8 )

Цар Давид умів цілком забутися в танці перед Богом:

«Давид тоді танцював із усім завзяттям у присутності Господа, а одягнений був у льняний ефод. Давид разом із усім домом Ізраїля вносив Ковчег Господній серед радісних вигуків і звуків рогів. Коли Ковчег Господній прибув до Давидового міста, Міхала, дочка Саула, визирнула у вікно й побачила царя Давида, який стрибав і танцював перед Господом: тоді вона зневажила його в серці» – 2 Сам 6:14-16

«Повернувся Давид, щоб принести благословення своєму домові. Вийшла йому назустріч Міхала, дочка Саула, і сказала: О, як прославився сьогодні цар Ізраїлів, який оголився на очах у рабинь своїх слуг, як оголюється хтось легковажний» – 2 Сам 6:20

Для Міхали це були лише витівки. Вона вважала, що героїчному воїнові й цареві не личить така поведінка. До того ж Давид під час танцю не вагався оголюватися, що в очах дочки царя Саула остаточно скомпрометувало її чоловіка. Вона глузувала з Давида, однак він знав, хто для нього найважливіший:

«Перед Господом, Який вибрав мене замість батька твого та всього дому твого і поставив мене володарем над народом Господнім, над Ізраїлем, перед Господом буду танцювати» – 2 Сам 6:21

Досі танець серед євреїв хасидської традиції є формою віддавання шани Богові. Музика, гра й танець пов’язуються зі свободою і є виразом вільних людей. Якщо ти справді вільний, то ніщо не повинно стримувати тебе від того, щоб виразити це назовні!

Надихнись Небом

Небо в Одкровенні Івана показане як гучне місце! Коли в ньому настала тиша, це було подією. Пророк Ісая у своїй книзі згадує про незвичайні бачення неба, які він отримав:

«побачив я Господа, що сидів на високому й піднесеному троні, а поділ Його шати наповнював храм. Серафими стояли над Ним… І кликав один до одного: Святий, Святий, Святий Господь Саваот. Уся земля сповнена Його слави» – Іс 6:1,4 (пор. Од 4:6,8; 5:11-12)

За Ісаєю, серафими на небі невпинно звеличують Бога. Їхній потрійний вигук — Святий, Святий, Святий означає, що вони визнають Його джерелом усякої святості. Царем царів, Якому належить найвища можлива шана. Сам Господь Ісус учить нас у молитві, щоб те, що є на небі, прийшло також на землю й стало дійсністю. Він мав на увазі також прославлення Бога.

«Ви ж моліться так: Отче наш, Який єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.» – Мт 6:9-10

Коли ми збираємося разом, щоб звеличувати Бога, ми приєднуємося до неба й ангелів у прославленні та разом із ними звеличуємо Бога.

«Але ви приступили до гори Сіон і до міста Бога Живого, до небесного Єрусалима і до безлічі ангелів, до урочистого зібрання та Церкви первородних, які записані на небесах, і до Бога, Судді всіх, і до духів праведних, що досягли досконалості, і до Посередника Нового Завіту, Ісуса, і до крові покропління, що промовляє краще, ніж кров Авелева.» – Євр 12:22-24

Можна сказати, що під час кожного зібрання церкви ми переживаємо «відкрите» небо, де земна й небесна спільнота зливаються в єдине прославлення Творця та Спасителя.

Надихнись творінням і природою

Вони вже самим фактом свого існування хвалять Бога: небесні тіла, нежива природа, рослини й тварини (пор. Пс 19, Пс 69:35, Рим 1:20).

«Нехай радіє небо, і земля веселиться; нехай шумить море і все, що його наповнює; нехай радіють поля і все, що на них, нехай також веселяться всі дерева лісові» – Пс 96:11

«Нехай шумить море і все, що його наповнює, світ і його мешканці! Нехай ріки плещуть у долоні, нехай гори разом радісно співають» – Пс 98:7-8

«Хваліть Його, сонце й місяцю, хваліть Його, всі зорі сяйні. Хваліть Його, небеса найвищі й води, що над небом: нехай ім’я Господнє вихваляють, бо Він наказав, і вони були створені, утвердив їх навіки, навіки; дав їм закон, який не мине. Хваліть Господа від землі, чудовиська й усі морські глибини, вогню й граде, сніге й імло, бурхливий вихоре, що виконуєш Його слово, гори й усі пагорби, дерева плодові й усі кедри, дикі звірі й усяка худобо, плазуни й птахи крилаті» – Пс 148:3-10

7 ЄВРЕЙСЬКИХ СЛІВ ПРОСЛАВЛЕННЯ

1. YADAH – хвалити, дякувати, віддавати Богові шану в емоціях, здіймати руки вгору, захоплюватися. Корінь цього слова — YADA — перебування в інтимних стосунках з іншою людиною або з Богом, знання, набуте за допомогою почуттів (отримання від Бога через наші почуття). Лія, народивши сина, підняла руки, щоб віддати хвалу Богові, і дала дитині ім’я Юда (прославлення) – Бут 29:35. Вживання: Пс 7:17-18, Пс 18:49-50
2. TOWDAH – означає прославлення незалежно від обставин. Означає звеличувати Бога без емоцій, актом волі. Дякувати Йому за те, що ми маємо, і за те, чого ще не маємо, але очікуємо. Шана, сповідування, підняття рук, визнання, проголошення, складання подяки, співання гімнів подяки. Вживання: Пс 100, Пс 50:23, Єр 17:26, Пс 56:13
3. HALLAL – вихвалятися, пишатися, поводитися нерозважливо, бути в дикому захваті. Ці форми прославлення виявляються в повноті радості, з демонстрацією, захопленням, святкуванням. Це бути гучним, ентузіастичним, поводитися галасливо, несамовито. Від hallal походять слова: Алілуя й Tehillah. Вживання: Пс 149:1, Єр 31:7, Пс 69:31, Пс 22:23-26, Пс 44:9. Це той вид прославлення, який зустрічає найбільше протестів і заперечень. Давид так прославляв, коли перевозив Ковчег Завіту Бога, а його дружина зневажила його
4. BARAK – клякати, виражати рухом (танець), використовувати руки, згинати коліна, благословляти Бога. Часто перекладається як «благословляти» або схилятися в цілковитому прославленні. Не благати, а віддавати поклін, нічого не очікуючи натомість. Вживання: Суд 5:3, Пс 103:1, Пс 72:15
5. SHABACH – вихваляти, гучні вияви поклоніння, звертатися піднесеним голосом, гучне поклоніння, вигукувати з силою, тріумфувати, видавати вигуки захоплення й хвали (не соромитися). Вживання: Пс 145:5, Пс 117:1, Іс 12:6, Пс 89:16
6. ZAMAR — торкатися пальцями струн інструмента, смикати за струни під час святкування, проспівати хвалу на своєму інструменті. Вживання: Пс 33:2, 2 Сам 22:50, Пс 71:22, Пс 147:7. ZAMAR було тим прославленням, яке Давид виконував, граючи для Саула, щоб звільнити його від духа, що його мучив.
7. TeHILLAH — вихваляння, гімн прославлення. Це найчастіше вживане у Старому Завіті визначення прославлення. Означає співати нову пісню — спонтанний гімн хвали. Це твоя пісня. Тільки ти можеш її заспівати. Пісня, що йде з твого нутра, співана із захватом. Переживання Божої присутності. Коли народ виконував «tehillah», Бог прийшов і наповнив храм Своєю присутністю! Вживання: Пс 22:4, Пс 22:26, Пс 66:2, Пс 146:1, 5, Повт 10:21. Павло співав цей вид прославлення, коли був закутий у в’язниці. Бог оселився в цій славі, і кайдани впали, двері в’язниці відчинилися.

ПРОСЛАВЛЯЙ БОГА ВСІМ СВОЇМ ЖИТТЯМ

Справжнє прославлення Бога має бути стилем усього нашого життя. Це означає, що правда про наше прославлення Бога має виявлятися в щоденних вчинках, а також у ставленні до Бога та ближніх. Не лише в неділю й під час співу пісень. Справжнє прославлення — це просто те, що ми робимо в щоденному житті у стосунках з Богом та іншими людьми. Ніщо так не прославляє Бога й не приносить Йому стільки слави, як наше смиренне перебування з Ним і святість життя. Ісус сказав дивовижні слова:

«Цим прославиться Отець Мій, коли ви принесете рясний плід і станете Моїми учнями» – Ів 15:8 (Дивіться також Мт 5:16; 1 Кор 6:20; 2 Кор 9:13)

«Тож чи ви їсте, чи п’єте, чи що інше робите, усе на славу Божу робіть» – 1 Кор 10:31

Прославляти Бога послухом і благочестивим життям — це найвища форма прославлення нашого Отця і водночас найважча. Ісус прославив Бога тим, що віддав усе Своє життя за нас.

Колись сатана прославляв Бога, але коли він упав, тепер ми посіли цю роль! Тому не повинні про це забувати й маємо робити це у свободі. Колись у церквах не можна було мати інструментів. Заборонено було грати на ударних та інших інструментах. Заборонено було виражати емоції у будь-якій формі, бо їх пов’язували з тілом і душею, а ми ж повинні бути духовними :) РЕЛІГІЯ спотворила наше сприйняття прославлення. У прославленні важливе наше серце і  те, що виходить із нього та з наших уст.

Ми прославляємо Бога не лише в один недільний день і під час співу пісень, а всім нашим життям, щодня. Коли ніхто на нас не дивиться й не бачить, коли ми ухвалюємо рішення й щоразу стаємо на Його бік! Коли ти відмовляєшся робити погане разом зі своїми «приятелями». Коли не боїшся того, що скажуть інші, а відкрито говориш про Бога і не соромишся Його. Коли всім своїм життям показуєш, що ти Його і живеш за Його Словом. Ти Його посол тут, на землі, і запроваджуєш Його принципи. Адже це ми маємо впливати на цей світ, а не світ має впливати на нас і змінювати нас! Ми повинні бути сіллю і світлом для цього світу.

З ВІРОЮ

Ми повинні також пам’ятати, що без віри немає прославлення. Тому ті, хто хоче звеличувати Його, слухатимуть Його Слово й надихатимуться ним, щоб зростали в них довіра й віра. Ми не можемо бути схожими на невірного Хому, який казав, що доки не побачить і не доторкнеться, то не повірить. Блаженні, що не бачили, а увірували!

«А без віри догодити Богові неможливо; бо той, хто приступає до Бога, мусить увірувати, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.» – Євр 11:6

«Віра ж від слухання, а слухання через слово Христове.» – Рим 10:17

Постав Бога у своєму житті на перше місце. Не дозволяй, щоб будь-яка річ чи особа були для тебе важливішими за Нього. Відокремлюй свою роботу від того, що ти робиш для Бога! Завжди май час для Нього! Нашу віру та Божі стосунки любові ми повинні безперервно поливати й підживлювати, так само як у наших подружніх і родинних стосунках. Ми мусимо пам’ятати про них і дбати про них.

«Він же сказав до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже — Богові.» – Лк 20:25

У ДУСІ Й ІСТИНІ

Самі від себе ми не здатні створити нічого доброго, нам потрібна в цьому допомога. Бог знав про це, тому послав Свого Сина Ісуса Христа, щоб Він помер за нас і заплатив за наші недосконалості й гріхи. Його кров’ю ми омиті й виправдані навіки, якщо повіримо в Нього. Він також дав нам Помічника і Утішителя в Особі Святого Духа. Саме Він нас супроводжує, дає силу, веде, промовляє, виправляє, змінює… Завдяки Йому ми стали Новими Створіннями, здатними мати стосунки з нашим Творцем і прославляти Його. Тому сьогодні нам не потрібно прославляти Бога в якомусь особливому місці (у храмі, на горі), а ми робимо це у Святому Дусі та через стосунки зі Святим Духом. Лише Святий Дух може ввести нас у всю правду. Цією правдою є сам Господь Ісус! Святий Дух завжди веде нас до Ісуса. Іншими словами, маючи Святого Духа та Ісуса, ми справді прославляємо Бога й віддаємо Йому шану!

«Але надходить година, і вже настала, коли справжні поклонники будуть поклонятися Отцеві в дусі та в істині; бо й Отець таких шукає собі поклонників. Бог є Дух, і ті, що Йому поклоняються, повинні поклонятися в дусі та в істині.» – Ів 4:23-24

«Коли ж прийде Він, Дух істини, то введе вас у всю істину, бо не від Себе говоритиме, а що почує, те й говоритиме, і про майбутнє сповістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме й сповістить вам.» – Ів 16:13-14

«Ісус відповів йому: Я є дорога, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.» – Ів 14:6

З ДОБРИМИ МОТИВАМИ

Наша постава серця також дуже важлива. Ми мусимо пам’ятати, що звеличуємо Бога за те, що Він узагалі є, а не за те, що Він нам дає! Багато людей приходять до Бога, бо хочуть лише зцілитися або розв’язати якісь інші свої проблеми. Уяви, як би ти почувався, якби твоя дружина приходила до тебе лише заради грошей? Це не добрий мотив. Саме тому я так багато писав раніше про стосунки. Наші особисті стосунки з Богом найважливіші. Не роби нічого напоказ, щоб щось здобути натомість.

Нашу поставу має також характеризувати правильно зрозуміла покора. Я пишу не про фальшиву скромність, а про справжню покору. Справжня покора — це коли ми визнаємо всі слова, які Бог сказав про нас у Біблії. Він не раз говорить, що ми — Його діти, сини й дочки, переможці, царське священство, святі, досконалі, гідні, виправдані, сповнені сили… та багато іншого.

«Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать.» – Як 4:6б

ПРОСЛАВЛЕННЯ І ДУХОВНА БОРОТЬБА

Багато речей намагатимуться відвернути нас від Нього. Щодня ворог нас атакує! Ми мусимо боротися за час для Бога! Проводити час з Ісусом так, щоб ми були заохоченням для інших! Прославлення завжди поєднане з духовною боротьбою. Щоразу, коли Ісус віддавав хвалу Богові, Він зазнавав диявольського спротиву. Ми також не повинні здаватися. Перемога на нашому боці, ми лише мусимо скористатися нею з вірою!

«Але ти, чоловіче Божий, уникай цього, а прагни праведності, благочестя, віри, любові, терпеливості, лагідності. Змагайся добрим змаганням віри, схопися за вічне життя, до якого ти був покликаний і склав добре визнання перед багатьма свідками.» – 1 Тим 6:11-12

«Нарешті, брати мої, зміцнюйтеся в Господі та в могутності сили Його. Зодягніться в повну зброю Божу, щоб могли ви встояти проти підступів диявольських. Бо наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начал, проти влад, проти світоправителів цієї темряви, проти духів злоби піднебесних. Тому візьміть повну зброю Божу, щоб ви могли встояти в день лихий і, все звершивши, устояти.» – Еф 6:10-13

«Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні начала, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашім.» – Рим 8:38-39