Пасха, Великдень і воскресіння — це одне й те саме?

Великдень — одне з найвідоміших свят у світі. Але чи справді ми розуміємо, що воно означає? Чи Великдень, Пасха й воскресіння Ісуса — це одне й те саме, чи між ними є суттєві відмінності?

Дивіться на YouTube

Слухайте подкаст

Багато людей пов’язують цей час передусім із традицією: яйцями, зайчиком, освяченням їжі чи вільним часом. Інші бачать у ньому подію, пов’язану зі смертю та воскресінням Ісуса, але не завжди розуміють її біблійне значення. Тож варто впорядкувати факти.

Великдень і кролик — чи мають вони зв’язок з Біблією?

З біблійної точки зору немає жодного зв’язку між воскресінням Ісуса Христа та сучасними звичаями, такими як:

• великодній кролик
• кольорові яйця
• освячення їжі
• або ігри, пов’язані з пошуком яєць

Такі практики не мають свого джерела в Святому Письмі.

Проте варто уточнити: Біблія не пов’язує воскресіння Ісуса з цими символами, але водночас не надає їм автоматично духовного значення. Це передусім культурні традиції, які з’явилися пізніше в історії Європи.

Немає також однозначних доказів того, що їх запровадив Нікейський собор (325 р.). Цей собор займався головним чином визначенням дати святкування, а не запровадженням такої символіки, як яйця чи заєць. Проте дата, встановлена на соборі, збігалася з датою, коли відзначали язичницьке свято родючості, з яким пов’язані всі ті символи, за якими ми знаємо Великдень.

Проблема не в самому існуванні традицій, а в тому, що стає центром нашого святкування. Чи це Ісус Христос і Його воскресіння, чи звичаї та культурні символи. Біблія чітко застерігає від ситуації, коли людські традиції починають заступати Божу правду:

Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалима, і кажуть: Чому Твої учні переступають передання старших? Бо не миють рук своїх, коли хліб споживають. А Він відповів і сказав до них: А чого й ви переступаєте Божу заповідь ради передання вашого? Бо Бог сказав: Шануй батька та матір, та: Хто злословить на батька чи матір, хай смертю помре. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Дар Богові те, чим би ти від мене користувався, той не буде шанувати ні батька свого, ні матері своєї; і так ви скасували Слово Боже вашим переданням. Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: Цей народ шанує Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене. Та марно вони вклоняються Мені, навчаючи наук, що є людськими заповідями. І, прикликавши народ, Він сказав їм: Слухайте й розумійте. Не те, що входить до уст, опоганює людину, а те, що виходить з уст, те опоганює людину. Тоді приступили учні й кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? А Він відповів: Кожна рослина, що її не посадив Отець Мій Небесний, буде викорчувана. Облиште їх! Вони сліпі поводарі сліпих, а коли сліпий сліпого водить, обоє в яму впадуть. А Петро, відповідаючи, сказав Йому: Поясни нам цю притчу. А Він сказав: То й ви ще не розумієте? Чи не розумієте, що все, що входить до уст, іде до живота й виходить геть? Але те, що виходить з уст, походить від серця, і воно опоганює людину. Бо з серця виходять лихі думки, вбивства, перелюб, розпуста, крадіжки, неправдиві свідчення, богохульства. Це опоганює людину; а їсти немитими руками не опоганює людини.» — Мт 15:1-20

Наші людські чи релігійні традиції та вчення не можуть заступати вчення Божого Слова!

Якщо ви правильно зрозуміли наведені вище слова, то мусите дійти висновку, що:

• Освячення їжі, великодні зайчики, барвисто прикрашені великодні яйця, великодні пошуки яєць узагалі не вимагаються Богом. Це вигадані людські чи релігійні звичаї, які не мають жодних підстав ані в Біблії, ані в Бога.
• Усі людські чи релігійні традиції також не вимагаються Богом, а є лише доповненням до нашої віри. Вони цінні остільки, оскільки не заступають і не підміняють змісту Божого послання, як було видно з наведеного вище уривка.
• Найважливіше — це наше серце перед Богом і його стан. Бог дивиться не на наші зовнішні ритуали, а на наше серце та рівень нашої віри в Нього і в Його Слово.

З біблійної перспективи Бог не вимагає від нас:

• освячення їжі
• оздоблення яєць
• дотримання звичаїв, пов’язаних із кроликом

Це елементи людської традиції, а не Божого одкровення. Проте йдеться не про те, щоб зосередитися лише на критиці традицій. Ключове запитання таке: чи ці речі наближають мене до Бога, чи віддаляють від Нього? Біблія показує чіткий принцип: традиції можуть існувати, але не можуть заступати правду.

Ісус також сказав:

«Не те, що входить до уст, опоганює людину, а те, що виходить з уст, те опоганює людину (…)
Бо з серця виходять лихі думки (…) Це опоганює людину.»
(Матвія 15:11.19–20)

Тому Бог дивиться передусім на:

• наше серце
• нашу віру
• наші стосунки з Ним

а не на:

• зовнішні ритуали

Бог дивиться на наше серце більше, ніж на наші зовнішні релігійні ритуали й традиції

Справжнє походження слова «Великдень»

Походження самого слова «Wielkanoc» у польській мові — «Велика Ніч» — порівняно зрозуміле: воно означає просто «Велику Ніч», тобто ніч воскресіння Ісуса Христа. Проте в ширшому європейському контексті часто з’являється теорія, що англійське слово Easter та німецьке Ostern пов’язані з нібито язичницькою богинею Еостре (або Еастре), якій поклонялися германські племена.

Чи справді існувала Еостре?

Головна проблема цієї теорії — відсутність достовірних історичних доказів. Єдина згадка про Еостре походить з VIII століття, із твору англосаксонського ченця Беди Преподобного (De Temporum Ratione), який написав:

«Eosturmonath має ім’я, яке тепер перекладають як „пасхальний місяць“, а яке колись було назване від їхньої богині Еостре, на честь якої в цьому місяці відзначали свята. Тепер вони називають пасхальний час її ім’ям, нарікаючи радощі нового обряду шанованим упродовж віків іменем старого звичаю.»

Окрім цієї єдиної згадки:

• не існує жодних інших стародавніх джерел
• не знайдено ні храмів, ні вівтарів
• немає доказів реального культу цієї богині

Тому чимало дослідників вважають, що невідомо, чи Еостре була реальною постаттю, чи лише тлумаченням назви місяця.

Теорія Якоба Ґрімма

У XIX столітті німецький дослідник Якоб Ґрімм намагався пов’язати німецьке слово Ostern із давньою богинею Остарою. Однак сам визнав, що не має твердих доказів. Його теорія ґрунтувалася переважно на мовному аналізі та припущеннях. Важливо, що до його праці (Deutsche Mythologie, 1835) не існує жодних джерел, які б розповідали про таку богиню.

То що ми насправді знаємо?

Найімовірніше, що:

• слова Easter / Ostern пов’язані з поняттям «сходу», «світанку», «світла»
• а не з конкретною богинею

Натомість польська назва Wielkanoc не має жодного зв’язку з Еостре, а походить безпосередньо від християнського значення події. Немає вагомих доказів, що Великдень як свято походить від язичницької богині. Теорії про Еостре / Остару ґрунтуються здебільшого на поодиноких і непевних джерелах, а назви свят у різних мовах мають різне походження.

Хоча сама назва «Wielkanoc» у польській мові не має язичницького походження, сучасні святкування часто сильно обмирщені та скомерціалізовані, тому сьогодні багато людей пов’язують Великдень більше з традицією, ніж із фактом воскресіння Ісуса.

Ключове запитання, отже, не в тому, звідки походить назва, а в тому, що є її змістом і центром сьогодні!

Походження слова «Wielkanoc»

Польське слово «Wielkanoc» утворилося зі складання двох слів:

• «wielka» → велика, важлива, значна, переломна
• «noc» → ніч, у яку сталося щось ключове

Слова «Велика Ніч» означають ніч особливу, найважливішу. Вони стосувалися ночі воскресіння Ісуса. У традиції ранньої Церкви ніч була моментом перелому (темрява поступається світлу), а воскресіння сприймали як найбільшу подію в історії. Тому її й назвали «Великою Ніччю». В єврейській культурі день починається з ночі, бо Бог приніс світло замість темряви. Тому й донині в Ізраїлі субота починається вже в п’ятницю після заходу сонця. Порівняння назви «Великдень» у різних мовах виглядає так:

Польська:

• Wielkanoc → зосередження на події (ніч воскресіння)

Англійська:

• Easter → можливий зв’язок із назвою місяця (Eostre) або зі «сходом»

Німецька:

• Ostern → «схід», «світанок»

Грецька / латина:

• Pascha (Πάσχα / Pascha) → безпосередньо з Біблії

Отже, Великдень — це термін культурний (польська мова), а Пасха — термін біблійний (Вихід 12, Євангелії). «Великдень» ≠ «Пасха», але в певному сенсі він відсилає до подій, пов’язаних із пасхою та воскресінням Ісуса. Саме слово «Великдень» не є помилковим, але не передає повною мірою біблійного значення Пасхи та воскресіння Ісуса.

Християни і Великдень

Християни святкують воскресіння Ісуса Христа, яке сталося на третій день після Його розп’яття. Ця подія є фундаментом християнської віри.

«А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна й віра ваша.»
(1 Коринтян 15:14)

Воскресіння — це не просто елемент традиції, а центр Євангелії та надія віруючих. В історії Церкви сформувалися різні форми відзначення цього часу. У багатьох традиціях:

• попередній період охоплює час підготовки (наприклад, піст)
• кульмінацією є тиждень, пов’язаний із розп’яттям і воскресінням Ісуса
• після нього настає період, що нагадує про життя в силі воскресіння

Однак це літургійні та традиційні форми, а не безпосередні біблійні заповіді. Через різні культурні асоціації та сучасну комерціалізацію деякі спільноти воліють вживати назву «Неділя Воскресіння», підкреслюючи таким чином суть події. Але йдеться насамперед не про назву, а про зміст. Найважливіше те, що Ісус Христос:

• помер за наші гріхи
• воскрес
• живий

Апостол Павло каже:

«А коли Христос не воскрес, то марна віра ваша; ви ще у ваших гріхах.»
(1 Коринтян 15:17)

Тому незалежно від того, чи ми вживаємо назву:

• «Великдень»
• «Пасха»
• «Неділя Воскресіння»

Найважливішою залишається причина святкування:

«Тож ми поховані разом із Ним через хрещення в смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми ходили в обновленні життя.»
(Римлян 6:4)

Християни святкують насамперед не день і не традицію. Вони святкують живого Христа. І не лише раз на рік, а щодня.

Від Великодня до П’ятидесятниці

Великдень і подія смерті та воскресіння Христа невідворотно ведуть нас до події П’ятидесятниці. Досвід П’ятидесятниці має для нас таке саме велике значення, як смерть і воскресіння Ісуса. Саме те, що Ісус зробив для нас на хресті, відкриває нам двері до народження згори від Святого Духа і до місця свободи.

Якщо ви пережили воскреслого Христа, то повинні скуштувати й «вина», пов’язаного з Його новим заповітом.

Біблія пов’язувала вилиття Святого Духа з двома святами, що асоціювалися з числом 50. Суботній рік — П’ятидесятниця (Шавуот) і суботній рік (Шмітта).

Шавуот (П’ятидесятниця) — виконання в Святому Дусі:

• відзначається через 50 днів після свята Пасхи
• було святом жнив (первістків урожаю)
• приносили жертви з перших плодів (наприклад, хліби з нового борошна — Лев 23:15–21)
• це був святковий день (відпочинок від праці)
• відзначається щороку

У Старому Завіті:

• через 50 днів після виходу з Єгипту Ізраїль приходить до гори Синай
• Синай — це вогонь і голос Бога
• там Бог дає Закон (Тору) — це був момент народження Божого народу
• Закон на камені

У Новому Завіті:

• через 50 днів після воскресіння Ісуса → Дії 2
• Дії 2 — це вогонь, язики, голос Бога через людей
• Святий Дух виливається — це народження Церкви
• Дух, що записує закон у серці

«Вкладу Мій закон у їхнє нутро…» — Єремії 31:33

Суботній рік (Шмітта) — образ визволення

• відзначається раз на 50 років
• траплявся раз на 7 років (Лев 25)
• тоді:
  • не дозволялося сіяти й збирати врожай звичайним способом
  • земля мала «відпочивати» (як у суботній рік)
  • борги прощалися
  • раби звільнялися
  • земля поверталася до первісних власників
  • це була довготривала заповідь, а не одноденне свято

Це було перезавантаження життя. Ісус оголошує «духовний ювілей»

«Бог послав Мене… щоб проголосити рік милості Господньої» — Луки 4:18–19

Це було пряме посилання на ювілей і означало визволення з неволі гріха, прощення боргу (гріхів) і відновлення спадщини.

П’ятидесятниця дає силу й нове серце (Святий Дух), а Ювілей дає життєве повернення до свободи.

• нове серце (Дух)
• свобода (ювілей)
• відновлена спадщина (синівство)

• Єгипет — це неволя (гріх), але Пасха — це спасіння (кров Ісуса)
• 50 днів — це перетворення (Святий Дух), але Ювілей — це повна свобода і відновлення

Чи повинні ми святкувати Великдень?

Це запитання ставлять собі багато християн, особливо в контексті сучасних традицій. Чи повинні ми дозволяти дітям:

• розфарбовувати яйця
• шукати писанки
• гратися в ігри, пов’язані із зайчиком

Біблія не дає прямої заповіді чи заборони щодо цього. Тому це питання можна розглядати в категоріях сумління:

«Один відрізняє день від дня, а інший судить про кожен день однаково; нехай кожен буде певний у своєму розумі.»
(Римлян 14:5)

З одного боку, такі заняття самі по собі не мають духовного значення ні біблійної підстави. З іншого боку, вони не є автоматично гріхом, якщо не заступають того, що найважливіше. Тож ключове не те, чи ми щось робимо, а що перебуває в центрі нашого серця й уваги.

Якщо діти беруть участь у таких заняттях, важливо, щоб вони:

• знали справжнє значення цього дня
• розуміли, що суть свята не в яйцях
• знали, що центр — це Ісус і Його воскресіння

Батьки та Церква несуть відповідальність за те, щоб ясно це передавати. Отже, можна сказати:

• яйця, прикраси чи ігри → можуть бути елементом культури
• але не можуть стати змістом святкування

Якщо вони залишаються лише додатком і не відвертають увагу від Христа — вони не мусять бути проблемою.

Найважливіше ось що:

• ми не святкуємо яєць
• ми не святкуємо традицій
• ми не святкуємо звичаїв

Ми святкуємо воскреслого Ісуса Христа. Рішення про участь у традиціях залежить від сумління. Найважливіше — правильне навчання й розуміння. Центр повинен залишатися незмінним. Ісус Христос — розп’ятий і воскреслий — є суттю всього.

Що таке Пасха і як вона вказує на Ісуса?

Пасха — це справжнє й оригінальне слово, яке згодом було замінене виразом «Великдень». Слово Пасха (євр. песах) означає «пройти повз», «оминути». Воно стосується події з книги Вихід (розділ 12), коли Бог вивів ізраїльтян з Єгипту. Кров ягняти на дверях спричиняла, що смерть «проходила повз» доми Ізраїлю. Ця подія була передобразом Ісуса:

«Бо Христос, наша пасхальна жертва, був принесений у жертву.» — 1 Кор 5:7

Ісус помирає саме під час Пасхи — як справжнє Ягня, що забирає гріх світу.

Слово «пасха» часто плутають зі словом «пасія». Коротка відповідь. Мовно — ні, вони не мають між собою нічого спільного, але богословськи — так, і то дуже глибоко. Пасха — це єврейське песах (פסח), що означає «пройти повз», «оминути», а Пасія (Страсті) — це латинське слово passio, що означає «страждання». Це слова, які мають зовсім різні джерела й значення. Проте в Біблії вони пов’язані між собою через особу Ісуса, бо Пасха — це подія визволення через кров ягняти, а Пасія — це страждання Ісуса, через які це визволення звершилося. Як я писав вище: «Бо Христос, наша пасхальна жертва, був принесений у жертву.» — 1 Коринтян 5:7. Як це пов’язано богословськи?

Пасха (Старий Завіт):

• ягня без вади
• кров на дверях
• смерть «проходить повз»
• вихід з неволі

Пасія Ісуса (Новий Завіт):

• Ісус страждає й помирає
• Його кров рятує людину
• суд не торкається віруючих
• вихід з неволі гріха

Пасія (страждання Ісуса) є виконанням Пасхи (образу спасіння). В Євангеліях Ісус помирає саме під час Пасхи — це не випадковість. Це означає, що Пасха була пророцтвом, а Пасія Ісуса є виконанням цього пророцтва. Пасха — це провіщення, Пасія — звершення, а Воскресіння — підтвердження.

🐑 Пасхальне ягня

Під час першої Пасхи Бог наказав ізраїльтянам:

«І вони візьмуть з його крові, і помажуть обидва одвірки та перемички над дверима в домах, у яких його будуть споживати.»
(2 Мойсея / Вихід 12:7)

«А кров буде вам знаком на домах, де ви будете; і коли Я побачу кров, то пройду повз вас, і не буде між вами згубної кари.»
(Вихід 12:13)

Ягня мало бути без вади, заколоте в означений час і спожите домашніми. Усе це було передобразом Ісуса.

✝️ Ісус як Пасхальне Ягня

Новий Завіт ясно показує, що Пасха вказувала на Христа:

«Бо Христос, наша пасхальна жертва, був принесений у жертву.»
(1 Коринтян 5:7)

Ісус без гріха, віддає Своє життя. Його кров рятує від суду. Так само, як кров ягняти в Єгипті захищала від смерті.

Кров на одвірках була знаком порятунку й відокремлювала життя від смерті. Можна помітити, що вона була на перемичці та бічних одвірках, що для багатьох є образом хреста як місця спасіння (помазуючи одвірки, доводилося робити знак хреста). Це не є прямою символічною вказівкою в тексті, але виразна богословська паралель.

Остання вечеря Ісуса була пасхальною вечерею. В Євангеліях читаємо:

«А першого дня опрісноків, коли приносили в жертву пасхальне ягня, сказали Йому учні: Де хочеш, щоб ми пішли й приготували Тобі пасхальну вечерю?»
(Марка 14:12)

«Настав же день опрісноків, коли належало приносити в жертву пасхальне ягня. І послав Петра та Івана, кажучи: Ідіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»
(Луки 22:7–8)

У деяких перекладах Біблії з’являється слово «Великдень», проте в оригінальному грецькому тексті вжито слово «пасха» (πάσχα). Це стосується також апостольських послань:

«Очистьте старий квас, щоб бути вам новим тістом, як ви прісні; бо Христос, наша пасхальна жертва, був принесений у жертву. Тож святкуймо не в старому кваслі, ані в кваслі злоби та лукавства, а в опрісноках щирості та правди.»
(1 Коринтян 5:7–8)

Пасха була святом визволення Ізраїлю, а пасхальне ягня було передобразом Ісуса. Ісус виконує Пасху як Агнець Божий, і Його кров дає порятунок від суду. Пасха — це не лише історія, а пророцтво, яке здійснилося в Ісусі Христі.

Дата Пасхи і Великодня

Різні християнські традиції відзначають Великдень у різні терміни, хоча принцип його визначення подібний. У західній Церкві (католицькій і більшості протестантських) Великдень припадає на першу неділю після першого весняного повного місяця. Тому це свято рухоме й припадає між 22 березня і 25 квітня. Варто зазначити, що так званий «пасхальний повний місяць» визначається не на основі астрономічних спостережень, а за заздалегідь встановленими таблицями.

Східні (православні) Церкви також керуються подібним принципом, але користуються юліанським календарем, тому їхній Великдень часто припадає на інший термін, ніж на Заході.

У перші століття християнства не було одностайності щодо дати відзначення Пасхи. Існували дві основні практики:

Чотирнадцятники (14 нісана)

• відзначали Пасху саме 14-го дня місяця нісан
• незалежно від дня тижня
• безпосередньо посилалися на єврейську Пасху

Неділя після Пасхи

• інші християни святкували в неділю, як у день воскресіння Ісуса

Нікейський собор (325 р.) не запровадив Великодня, але впорядкував спосіб його відзначення. Було встановлено, що:

• Великдень відзначатимуть в неділю
• його визначатимуть незалежно від єврейського календаря
• його дата буде пов’язана з весняним циклом

З часом було прийнято правило: перша неділя після першого весняного повного місяця.

Важливе розрізнення! Дата Великодня була встановлена історично Церквою й не є прямою біблійною заповіддю. Натомість Біблія чітко вказує, коли відбулися Пасха й воскресіння Ісуса, але не наказує щорічного святкування в конкретну дату.

Отже, Пасха в Біблії була пов’язана з конкретним днем (14 нісана). Великдень як християнське свято має дату, встановлену історично. Відмінності між Сходом і Заходом випливають із календарів. Однак найважливіше не коли, а що ми святкуємо! А саме — воскресіння Ісуса Христа.

У який день Ісус воскрес?

Біблія чітко стверджує, що Ісус воскрес першого дня тижня, тобто в неділю (за нашим календарем). У біблійному порядку:

• субота (шабат) була сьомим днем тижня — днем відпочинку
• неділя була першим днем тижня

«А після суботи, на світанку першого дня тижня [неділі], прийшла Марія Магдалина та друга Марія подивитися на гріб. І ось сталося велике землетрясіння, бо Ангол Господній зійшов з неба, приступив, відкотив камінь від дверей і сидів на ньому. Вигляд його був, як блискавка, а одежа його біла, як сніг. Вартові ж від страху перед ним затряслися й стали, як мертві. Тоді Ангол озвався й сказав жінкам: Ви не бійтеся; знаю бо, що шукаєте розп’ятого Ісуса. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав; ходіть, подивіться на місце, де лежав Господь. А йдучи швидко, скажіть Його учням, що Він воскрес, і ось випереджає вас у Галілеї, там Його побачите; ось Я сказав вам.» — Мт 28:1-7

Те саме підтверджують інші Євангелії (Мр 16:2.9; Лк 24:1; Ів 20:1.19).

Воскресіння першого дня тижня не випадкове. Воно означає початок чогось нового. Після шести днів творіння Бог спочив сьомого дня (шабат). Натомість воскресіння Ісуса вказує на нове творіння:

«Він скасував закон заповідей, викладений у постановах, щоб, чинячи мир, створити в Собі Самому з двох одну нову людину.»
(Ефесян 2:15)

Це образ нового життя, нової людини й нової реальності в Христі.

Воскресіння Ісуса — це подія, яку слід святкувати й пам’ятати:

«А коли Христос не воскрес, то марна віра ваша.»
(1 Коринтян 15:17)

Проте сама назва дня не найважливіша. Дехто з християн воліє вживати вислів «Неділя Воскресіння», щоб виразно підкреслити зміст події. Однак варто зберігати рівновагу. Проблема не в самій назві «Великдень», а в тому, коли її значення викривляється або затуляється.

Воскресіння Христа — це те, що ми повинні святкувати щодня, а не лише раз на рік

Найважливіше те, що Ісус Христос помер, був похований і воскрес. Він живий! Тому воскресіння — це не те, що ми святкуємо лише раз на рік, а дійсність, у якій ми живемо щодня.

Ісус воскрес у неділю — першого дня тижня. Ця подія означає початок нового творіння й є фундаментом християнської віри. Вона має залишатися в центрі — понад традицією, назвою та звичаями.