Шлюб і розлучення в Біблії

Ісус запроваджує рівновагу

Ісус зробив переворот у житті жінок на землі, запровадивши рівновагу, якої в ті часи бракувало. Він підкреслив, що дружина така сама важлива, як і чоловік, і має ті самі права. Як чоловік, так і дружина понесуть однакову відповідальність за розірвання подружнього завіту. Шлюб було заново визначено й відновлено.

«І, приступивши, фарисеї запитували Його, спокушаючи: Чи вільно чоловікові розлучитися з дружиною? А Він, відповівши, сказав їм: Що вам наказав Мойсей? Вони ж відказали: Мойсей дозволив написати розлучний лист і відпустити її. А Ісус сказав їм: Через жорстокосердя ваше написав він вам цю заповідь. Але від початку створення Бог створив їх чоловіком і жінкою. Тому покине чоловік батька свого та матір і пристане до жінки своєї. І будуть ці двоє одним тілом. Тож уже вони не двоє, а одне тіло. Що ж Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. А вдома учні знову запитували Його про те саме. І Він сказав їм: Хто розлучиться з дружиною своєю і візьме іншу, чинить проти неї перелюб. А якщо вона сама розлучиться з чоловіком своїм і вийде за іншого, вчиняє перелюб.» — Мр 10:2-12

Фарисеї жили у світі, в якому жінки посідали підпорядковане становище в суспільстві. Дружину сприймали майже як власність. Розлучення було допустиме й санкціоноване Мойсеєм (без консультації з Богом), але могло відбутися лише з ініціативи чоловіка. Жінка не мала тут права голосу. Фарисеї спокушають Ісуса й запитують, чи може чоловік відпустити свою дружину. Христос відповідає їм зовсім не так, як вони очікували. Він оминає весь період «закону» й посилається на час, коли його ще не було на землі! Він не займається тим, що дозволено робити в межах «закону», а підвищує стандарти й оголошує те, що буде доступним для тих, хто житиме в силі Святого Духа як віруючі, народжені заново люди. Він говорив про те, що шлюб буде відновлено до його первісного задуму.

Радикальність Ісуса вражає. Тут нічого не можна розтягнути чи послабити. Немає юридичної лазівки, якою можна було б скористатися, щоб здобути щось для себе. Якщо ми шукаємо такої шпарини, то робимо це, керуючись темрявою та жорстокосердям. Як тоді, так і сьогодні зовсім не очевидно, що саме Бог з’єднує жінку й чоловіка. Колись подружжя сватали батьки та роди, а в наші часи поширеним і зручним стало змінювання партнерів і співжиття без шлюбу. Шлюб сьогодні постає лише як опція, особистий вибір.

У Церкві та Божому Царстві розлучень немає, але функцію єврейських «розлучних листів» сьогодні перебрали світські суди. Продовження цієї практики має своє джерело в тому самому мисленні, яке представляли фарисеї, слухняні приписам закону. Ісус же представляє шлюб як щось нерозривне й таке, що стоїть поза «світським правом». Розлучення — це «світська» концепція панування, плекання егоїзму й інструментального підходу до людей як до речей.

Тоді як фарисеї дивилися на шлюб виключно з погляду чоловіка й манії «панування», Ісус пояснив учням, що перелюб стається як тоді, коли чоловік відпускає дружину, так і тоді, коли дружина залишає чоловіка. Таким чином Він запровадив рівновагу: дружина — така сама важлива особа, як і чоловік. Це, мабуть, прозвучало шокуюче, бо жінки раніше не мали права залишити чоловіка.

До кого говорив Ісус?

Висловлювання Ісуса про шлюб і розлучення стосуються лише віруючих людей (народжених заново з води й від Духа), для яких світ розіп’ятий, а вони — для світу. Ця відповідь пояснює, що Ісус нічого не скасував із Закону чи Пророків. Закон і далі діє. Лише людина у Христі померла для Закону, щоб жити для Бога:

«Бо я законом помер для закону, щоб жити для Бога. З Христом я розп’ятий; і живу вже не я, а живе в мені Христос; а теперішнє життя моє в тілі є життям у вірі в Сина Божого, Який полюбив мене й видав Самого Себе за мене. Не відкидаю благодаті Божої; бо коли через закон є праведність, то Христос помер надаремно.» — Гал 2:19-21

Ця відповідь міцно спирається на:

«Тим же, хто живе в шлюбі, наказую не я, а Господь, щоб дружина від чоловіка не відходила, а якщо відійшла б, нехай залишається незаміжньою або нехай з чоловіком примиряється; так само чоловік нехай не розлучається з дружиною.» — 1 Кор 7:10-11

Ап. Павло говорив про шлюби віруючих людей — народжених від води й від Духа. А до «решти» належать шлюби, в яких принаймні один із подружжя не є духовно народженою заново людиною.

«Решті ж говорю я, не Господь: Якщо який брат має дружину-язичницю…» — 1 Кор 7:12

Ця відповідь пояснює далі, чому Павло допустив розлучення з ініціативи невідродженої (невіруючої) сторони; пояснює, що Бог не причетний до всієї скверни, пов’язаної з подружніми зловживаннями занепалих людей; що багатоженство сьогодні слід розглядати так, як у Старому Завіті; що Бог не перестав бути реалістом і далі бере до уваги жорстокосердя людських — невіруючих — сердець. Лише у Христі ми стаємо новими людьми, тому можемо посилатися на початки інституції шлюбу, тобто одна жінка для одного чоловіка на ціле життя.

«Тож коли хтось є у Христі, то він — нове створіння; старе минуло, ось усе стало новим.» — 2 Кор 5:17

Таке припущення має сенс, тому що ми як віруючі не покликані судити світ, а лише віруючих людей у наших спільнотах (1 Кор 6:1-11). Той, хто осудить світ, — це Бог, коли засяде на суд. Тоді буде три види суду, зокрема для віруючих (не на засудження) та для невіруючих, але це вже інша тема…

«А Він, відповівши, сказав: Чи ви не читали, що Творець від початку створив чоловіка й жінку? І сказав: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до жінки своєї, і будуть ці двоє одним тілом. Тож уже вони не двоє, а одне тіло. Що ж Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.» — Мт 19:4-6

Святе Письмо говорить, що Божим задумом було «не розлучати» людей у шлюбі, як видно з наведеного вище уривка. Саме до цього й посилався Ісус, коли був на землі.

• Шлюб — це не вільний зв’язок довільної кількості людей довільної статі, які надають одне одному сексуальні та інші послуги. Це зв’язок настільки міцний, що з двох (це слово в наші часи треба підкреслювати) постає одне тіло.
• Сам Бог причетний до союзу двох осіб, бо це Він з’єднує їх в одне тіло, навіть якщо ми цього не усвідомлюємо.
• Бог не бажає, щоб людина розривала цю єдність. Йому рішуче не подобаються розлучення. Розлучення завершує шлюб (деякі радикальні християни вважають, що розлучення не має жодної сили, бо шлюб нерозривний). Оскільки розлучення в Божих очах є злом, то кожен шлюб має бути в людських очах і діях у особливій пошані (Євр 13:4) і під особливою охороною. Розлучення, хоча й можливе, слід розглядати лише як крайній, найостанніший вихід, а найкраще — не розглядати взагалі.

Категорії шлюбів

Вивчаючи Біблію, ми можемо прочитати про три категорії шлюбів:

• Шлюби людей, які не народилися заново
• Шлюби людей, народжених заново від води й від Духа
• Змішані шлюби

Такий поділ випливає з біблійних текстів, що говорять про шлюб, як-от: Повт 24:1-4; Мт 5:31-32; 19:1-12; 1 Кор 7:8-16. Розгляньмо тепер проблему розлучення й повторного шлюбу для кожної категорії шлюбів.

Розлучення і повторний шлюб

Шлюби невіруючих людей

Шлюби невідроджених людей ґрунтуються на інституції для занепалого людства, що не спирається на первісний Божий план щодо чоловіка й жінки. Вони характеризуються тим, що допускають багатоженство, розлучення та повторний шлюб. Такі шлюби потрібні, Бог до них заохочує (у книгах мудрості Святого Письма), регулює їх і захищає у Своєму Законі. Проте не поєднує подружжя довічно, а радше залишає місце для розлучення й повторного шлюбу. Як Церква ми повинні застосовувати щодо цих шлюбів міру Закону, виражену в Повт 24:1-4. Це підтверджує:

«Знаємо ж, що закон добрий, коли хтось користується ним належно, знаючи те, що закон установлений не для праведного, а для беззаконних і непокірних, для безбожних і грішників, для нечестивих і нечистих, для отцевбивць і матіровбивць, для душогубців, розпусників, мужоложців, для торгівців людьми, для брехунів, кривоприсяжників і для всього, що противиться здоровому вченню, згідному з євангелією слави блаженного Бога, яка мені була доручена.» — 1 Тим 1:8-11

Такі шлюби є дійсними й обов’язковими. Розлучення, хоча й не відповідає суспільному інтересу та суперечить первісному задуму Бога щодо шлюбу (Бут 2:24; Мал 2:14-16), є допустимим. Розлучені можуть повернутися одне до одного, доки залишаються самотніми. Повторний шлюб цілком анулює попередній зв’язок. Навіть після розпаду другого шлюбу (хай би це була смерть чоловіка чи дружини) повернення до попереднього партнера неможливе. Це незаперечний доказ того, що шлюб невідроджених людей не є довічно обов’язковим перед Богом.

З якої причини може дійти до розлучення в шлюбі невіруючих людей? Згідно із Законом — з будь-якої, окрім перелюбу, бо за нього карали смертю, а чоловік одразу ставав удівцем (Повт 24:1-4). Нині достатньо відвідати будівлю суду чи адвокатську контору, щоб переконатися, що причин може бути дуже багато. Різні люди мають різні ідеї, вподобання, чутливість, різною мірою толерантні, мають різний поріг витривалості…

Шлюби віруючих людей

Шлюби відроджених людей, як такі, що здійснюють первісний Божий задум щодо цієї інституції, підпадають під закон Христа (Бут 2:24; Мт 19:4-). Автором подружнього союзу відроджених є насправді Бог. Такий шлюб нерозривний (1 Кор 7:10), не припиняється, навіть якщо відбулося розлучення (1 Кор 7:11), укладення повторного шлюбу в такій ситуації є перелюбом (Мт 5:32; 19:9), хіба що йдеться про виняткову ситуацію, обговоренням якої ми займемося далі в статті (виняток з Євангелії від Матвія).

Змішані шлюби

Змішані шлюби не були предметом проповіді Ісуса Христа (1 Кор 7:12). Правила поведінки в разі розлучення в таких шлюбах встановив апостол Павло. Розлучення в такому випадку — хоч і не рекомендоване — може відбутися з волі невідродженої сторони. Відроджена сторона в цьому випадку не є рабськи зв’язаною — як у випадку шлюбу віруючих осіб — і може знову вступити в шлюб, але лише з віруючою особою (цей принцип видно в 1 Кор 7:39).

«Решті ж говорю я, не Господь: Якщо який брат має дружину-язичницю, а вона погоджується жити з ним, нехай не розлучається з нею; і жінка, що має чоловіка-язичника, а він погоджується жити з нею, нехай не розлучається з ним. Бо чоловік-язичник освячується дружиною, а жінка-язичниця освячується віруючим чоловіком; інакше діти ваші були б нечисті, а так — вони святі. А якщо язичник хоче розлучитися, нехай розлучається; у таких випадках брат чи сестра не є рабськи зв’язані, бо до миру покликав вас Бог. Бо звідки ти знаєш, жінко, що спасеш чоловіка? Або звідки ти знаєш, чоловіче, що спасеш дружину? Крім того, нехай кожен живе так, як визначив йому Господь, у такому стані, в якому покликав його Бог; так я розпоряджаюся в усіх зібраннях.» — 1 Кор 7:12-17

Варто з цієї нагоди сказати кілька слів про вжитий в 1 Кор 7:15 вислів: «рабськи зв’язані». Як слід розуміти цей вислів? Існують два погляди на цю тему:

• «Рабськи зв’язані» означає: не є рабськи зв’язані залишатися разом, але відродженій стороні після відходу іншої не дозволено вступати в новий шлюб.
• «Рабськи зв’язані» означає: покинута сторона вільна від подружніх уз і може вступити в новий союз.

Більш імовірним є другий погляд. Змішаний шлюб (згідно з усім контекстом) не є «рабським зв’язком». Якщо отже у випадку змішаних шлюбів розлучення не заборонене, то логічно, що Павло, кажучи, що сторони «не є рабськи зв’язані», враховує можливість не лише розлучення, а й повторного шлюбу.

Для кращого розуміння відповімо собі на три запитання:

• Якщо «у таких випадках брат чи сестра не є рабськи зв’язані» (1 Кор 7:15), то в яких випадках вони рабськи зв’язані? Очевидно, у випадках, коли обоє відроджені.
• Що означає «рабська зв’язаність»? Те, що розлучатися не можна, а якщо до розлучення дійде, треба жити самотньо або домогтися примирення.
• Що ж тоді означає відсутність «рабської зв’язаності»? Те, що розлучатися можна, і якщо до розлучення дійде, не треба жити самотньо.

Навіть якщо припустити, що перший погляд (після відходу не можна вступати в новий шлюб) є слушним (що взагалі не пасує до контексту й суперечить логіці), то все одно, ставлячись до справи чесно, не можна виключати другого погляду, бо невіруюча людина не триматиметься жодних правил. Тому не можна догматично триматися першого й осуджувати людей, переконаних у слушності другого. Невіруючі люди й так, імовірно, вступлять у новий шлюб після розлучення.

Яке ставлення мати до членів Церкви, яких може збентежити другий шлюб розлученого чи розлученої зі змішаного шлюбу? Я вважаю, що слід брати до уваги кожне вразливе сумління. Однак не можна допустити, щоб вразливі сумління нав’язували нам рішення, які не мають опори в Біблії. У таких випадках слід радше формувати чутливість сумління, ніж ставити заборони там, де їх не ставить саме Святе Письмо.

Підсумок

Біблія розрізняє три категорії шлюбів: шлюби невідроджених людей, шлюби віруючих людей, змішані шлюби. Перших стосується Закон, других — закон Христа, третіх — принцип апостола Павла. У першій категорії розлучені можуть укласти повторний союз, у другій — ні, у третій — так, але з особою, народженою від води й від Духа.

	Шлюби невідроджених	Шлюби віруючих	Змішані шлюби
Вирішальний критерій	Закон Мойсея або цивільне право	Закон Ісуса	Принцип Павла
Допустимість розлучення	ТАК	ТАК (але залишиться неодруженою чи неодруженим — 1 Кор 7:11)	ТАК (якщо з волі невідродженої сторони)
Повторний шлюб	ТАК	НІ (крім повернення до чоловіка чи дружини, його чи її смерті або винятку Матвія)	ТАК (якщо розлучення відбулося з волі невідродженої сторони)
Виняток Матвія	НЕ СТОСУЄТЬСЯ	ТАК (для розлучення з можливістю повторного шлюбу)	ТАК (за аналогією зі шлюбами віруючих)

---

Виняток Матвія (Мт 5:32; 19:9)

Суть винятку Матвія

«А Я вам кажу, що кожен, хто відпускає дружину свою, крім причини блуду [porneia], призводить її до перелюбу, а хто візьме відпущену, чинить перелюб.» — Мт 5:32

Виняток Матвія стосується шлюбу двох людей, народжених від води й від Духа, бо (як ми вже ствердили) Ісус говорив про шлюби в межах нового творіння. Згідно зі словами Матвія, Ісус робить виняток: дозволяє розлучення й повторний шлюб там, де йдеться про блуд.

Слово «блуд» є перекладом грецького слова porneia. Його можна також перекладати такими словами, як: розпуста, проституція, розбещеність, перелюб, статеві збочення. Усякий вид позашлюбних, неприродних чи збочених статевих стосунків. Це слово також згадувалося в переліках слів, що описують зіпсутість людини (Мт 15:19; Мр 7:21) або невірність Богові (Ів 8:41; Од 19:2). Близьке за значенням грецьке слово Moicheia (1 Кор 5:1; Єр 13:27) також означає позашлюбні статеві стосунки та ще виразніше — невірність Богові (книга Осії). Думаю, що тут може йтися про різні ситуації, коли людина, яка є християнином, укладає християнський шлюб, але в якийсь момент виявляється щось тривожне. З’ясовується, що чоловік чи дружина живе з коханкою, коханцем або відвідує публічні доми й до того ж не хоче покаятися, попри напоумлення Церкви та попри надавані йому шанси на виправлення. Вчинки цієї людини доводять, що сповідуване нею «християнство» є фікцією. Вона виявляє брак покаяння, попри вказаний нам Ісусом шлях напоумлення. Тому така особа має бути для нас як язичник і митар (людина, не народжена заново). На жаль, сьогодні дуже часто люди «навертаються» лише розумово, інтелектуально, а не під впливом Святого Духа.

«А якщо згрішить брат твій, піди, напоумі його наодинці; якщо він тебе послухає, ти придбав брата свого. Якщо ж не послухає, візьми з собою ще одного чи двох, щоб на свідченні двох чи трьох свідків ґрунтувалася кожна справа. А якщо їх не послухає, скажи зібранню; а якщо й зібрання не послухає, нехай буде для тебе як язичник і митар. Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане й на небі; і все, що ви розв’яжете на землі, буде розв’язане й на небі.» — Мт 18:15-18

«А коли хтось про своїх, а надто про домашніх не дбає, той зрікся віри й гірший за невіруючого.» — 1 Тим 5:8

Створену такою особою «фікцію» слід сприйняти буквально, а даний шлюб — як союз відродженої особи з невідродженою. Відроджена сторона, щоправда, не зобов’язана залишати таку особу. Найкращим виходом завжди є прощення й молитва про зміну серця. Однак у крайньому разі вона може відпустити «блудника» чи «блудницю» й бути вільною, щоб укласти нормальний, новий, християнський шлюб. Важливо, щоб особа, яку залишають, була раніше напоумлена так, як радить нам Ісус (Мт 18:15-18), і врешті офіційно виключена зі спільноти. Ми не можемо самі поспішно вирішувати це, бо діятимемо під впливом емоцій. Важливо співпрацювати з усією спільнотою та лідерами (старшими, пастирями). Залишення такої особи також не означає, що ми маємо знову вступити в шлюб. Ап. Павло радить усім, щоб, якщо це можливо, залишалися у вільному стані.

Певне світло на проблему блуду проливають 1 Кор 5:1-5 та 6:12-20. З першого тексту випливає, що спільнота Церкви повинна відмежуватися від блудника. Чому ж дружина мала б бути прив’язана до нього довічно? З другого тексту випливає, що блуд був немалою проблемою в стародавньому світі, можливо, через те, що культ божеств родючості виправдовував чужу тоді християнству сакральну проституцію.

Людина, яка в такому випадку залишає свого партнера й одружується з іншою особою, не чинить перелюбу, а той, хто бере так покинуту чи так покинутого (тобто блудника чи блудницю), має оцінюватися нами за правилами, що випливають із Закону (світськими). Відроджена людина, залишаючись у такому союзі, наражається на венеричні хвороби, СНІД, ґвалтування, огиду, моральні приниження, постійну тривогу…

Хто хотів би написати відродженій стороні листа приблизно такого змісту:

«Дорога Сестро (Брате), попри все ваш союз нерозривний. Нічого, що Твій партнер прийшов до нас в овечій шкурі й виявився хижим вовком. На жаль, ти не можеш його (її) відпустити. Не залишай свого чоловіка (свою дружину) й не цурайся співжиття з ним (нею) — люблячий Тебе у Христі (і тут ім’я та прізвище)»

Я б такого листа не написав. Вірю, що мій Господь виявив би не менше реалізму.

На що звернути увагу

Говорячи про виняток Матвія, слід наголосити на двох питаннях:

• Згідно з його формулюванням, він стосується лише випадку, коли причиною розлучення є блуд.
• Згідно з його формулюванням, він не стосується такого випадку: людина, відроджена від води й від Духа, розлучається з якоїсь іншої причини. (Апостол Павло цього не допускає: 1 Кор 7:11)

Християнський шлюб нерозривний в очах Бога, подружжя пов’язане одне з одним до смерті, а в разі розлучення вони недоторканні для інших. Отже, після розлучення подружжя, відроджене від води й від Духа, може жити самотньо або примиритися (це краще). Їм не можна вступати в нові шлюби. Якщо одна зі сторін у такий союз вступить, друга не може посилатися на виняток Матвія. Вона повинна жити самотньо. Її союз, так само як і союз її партнера, був би перелюбом. Більше про цей виняток — у цьому відео.

Що таке шлюб?

Шлюб — це встановлений Богом фізичний і психічний союз чоловіка й жінки. Він належить до земної дійсності людини. Первісно Бог запланував його як довічний союз (на ціле життя) (Бут 2:24; цит. у Мт 19:5; Мр 10:7-8; Еф 5:31). Умовою виникнення шлюбу є (за книгою Буття):

• Відокремлення від батьківських зв’язків (івр. azaw — залишити, відійти, розірвати, дозволити піти)
• Публічне зобов’язання до любові та подружньої вірності (івр. dawag — окрім значення фізичної близькості, це слово стосується вірності та емоційних зв’язків: Нав 23:12; Рут 1:14; 2 Сам 20:2; у формі іменника позначає два сплавлені метали (Іс 41:7). Цікаво, що в Мал 2:14 шлюб розглядається як завіт.)
• Здійснення статевого життя.

Ісус у Своїх висловлюваннях посилався саме на початки, первісний задум і Божий план, який є для нас досяжним з перспективи людини, народженої заново від води й від Святого Духа. Бог ненавидить розлучення, тому й послав Ісуса, щоб дати нам нове життя й через Святого Духа силу для переможного життя!

Що зі шлюбом на небі?

На небі ми не будемо ні одружуватися, ні виходити заміж. Тоді ми матимемо оновлені тіла, набагато досконаліші, ніж нинішні, подібні до того, яке мав Ісус після воскресіння.

«Бо коли воскреснуть із мертвих, то ні одружуватися не будуть, ні заміж виходити, а будуть, як ангели на небі.» — Мр 12:25

«І сказав їм Ісус: Сини цього світу одружуються й заміж виходять, а ті, хто буде визнаний гідним осягнути той світ і воскресіння, ні не одружуються, ні заміж не виходять. Бо вже не можуть померти, адже вони рівні ангелам, а як учасники воскресіння вони — сини Божі.» — Лк 20:34-36

З ким може одружитися віруюча людина?

Здавалося б, просте запитання, однак у наш час і тут віруючі люди намагаються знайти для себе різні лазівки. Насправді відповідь дуже проста й очевидна, але найкраще наведімо уривки з Біблії:

«Дружина зв’язана доти, доки живий її чоловік; а якщо чоловік помре, вільно їй вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі.» — 1 Кор 7:39

«Не впрягайтеся в одне ярмо з невіруючими. Бо що спільного має праведність із неправедністю? Або що спільного має світло з темрявою?» — 2 Кор 6:14

З цього ясно випливає, що ми, віруючі люди, повинні мати віруючих чоловіків і дружин. Насправді про це говорить уся Біблія, і можна було б навести багато уривків. Історія Самсона застерігає шукати жінок серед «одноплемінників», тобто народу, обраного Богом (віруючих і тих, що дотримуються Його принципів):

«Одного разу пішов Самсон до Тимни й побачив у Тимні жінку, филистимлянку. Коли повернувся, оповістив своєму батькові й матері: Бачив я в Тимні жінку, филистимлянку, візьміть мені її за дружину. Відповіли йому його батько й мати: Чи немає жінок серед дівчат твоїх одноплемінників і в усьому народі нашому, що мусиш брати дружину з-поміж цих необрізаних филистимлян? Але Самсон відповів своєму батькові: Візьми мені цю, бо вона мені видається найбільш підхожою.» — Суд 14:1-3

Найвідомішою є історія Самсона й Даліли, яка продала його його ворогам. Вона вчить нас, що ми не можемо віддавати свою силу жінкам і давати себе вести власним пожадливостям. Неважливо, наскільки ви сильні й помазані, для вас це може погано закінчитися!

«А коли Даліла побачила, що він відкрив їй усю свою таємницю, послала й покликала филистимських князів, і сказала їм: Прийдіть! Цього разу він відкрив мені всю свою таємницю. Филистимські князі прийшли до неї й принесли з собою срібло. Потім вона присипила його на своїх колінах, покликала якогось чоловіка, звеліла зголити сім кучерів з його голови, і він почав слабнути, і покинула його сила. Тоді вона вигукнула: Филистимляни над тобою, Самсоне! А коли він пробудився від свого сну, подумав собі: Вирвуся, як щоразу досі, і отямлюся. Але не знав, що Господь відступив від нього.» — Суд 16:18-20

Соломон також був наймудрішою людиною на землі, але попри це також він піддався «чужоплемінним» жінкам, які відвернули його серце від Бога. Ви можете бути сповнені мудрості, а проте в цьому випадку вона вам не обов’язково допоможе. Божа мудрість — слухати Божих порад і дотримуватися їх.

«Цар Соломон полюбив багато жінок-чужинок: дочку фараона, моавитянок, аммонітянок, едомітянок, сидонянок, хіттеянок, з тих народів, про які Господь наказав ізраїльтянам: Не єднайтеся з ними, і вони нехай не єднаються з вами, бо вони напевно схилять ваші серця до своїх богів. До цих же прилип Соломон любов’ю. Мав він сімсот жінок законних і триста наложниць, а ці його жінки звабили його серце. Коли ж Соломон постарів, його жінки відвернули його серце до інших богів, так що його серце не було щире перед Господом, Богом його, як серце Давида, його батька. Тож пішов Соломон за Астартою, богинею сидонян, і за Мілкомом, гидким ідолом аммонітян. Соломон чинив зле перед Господом і не витривав вірним при Господі, як Давид, його батько. Тоді то заснував Соломон священний гай для Кемоша, гидкого ідола моавитян, на горі, що лежить на схід від Єрусалима, і для Молоха, гидкого ідола аммонітян. Так само вчинив він для всіх своїх чужоземних жінок, які палили кадило й приносили жертви своїм богам. Тож Господь розгнівався на Соломона за те, що він відвернув своє серце від Господа, Бога ізраїльського, Який двічі йому з’явився і саме це йому особливо заповів, щоб не йшов за іншими богами. Але він не дотримався того, що Господь заповів. Тому сказав Господь Соломонові: Оскільки ти вчинив це й не дотримав завіту зі Мною, щоб додержуватися заповідей, які Я тобі дав, то відірву від тебе царство, а віддам його твоєму слузі.» — 1 Цар 11:1-11

Треба чітко сказати, що не є гріхом, коли хтось одружується з невіруючою людиною, однак у довшій перспективі це МОЖЕ зрештою привести до відступу від Бога й гріха, як у наведених вище випадках. З мого понад 20-річного досвіду знаю, що часто такі шлюби не закінчуються добре. Маю на увазі проблеми у взаєморозумінні, спілкуванні та не тільки. Знаю такі випадки, коли кожен із подружжя відповідає за одну дитину, і в цій ситуації лише одна з них може прийти до церкви! Це абсурд. Пожадливість, на жаль, може завести нас у велику халепу, якщо ми не підкоримо її Богові.

Не можна також сказати, що всі «віруючі» шлюби ідеальні, а всі випадки поєднання з невіруючими людьми приречені на невдачу. Це не так. Історія моавітянки Рут у Біблії показує, що може бути інакше. Проте слід пам’ятати, що Рут відреклася від своїх «пожадливостей» і своєї рідної країни (світського життя), а довірилася на 100% Богові й приєдналася до Ізраїлю (народу людей, які вірять у Бога). Це показує, що найкраще ПОЧАТИ З євангелізації невіруючої людини та показу їй Божих доріг, а лише потім планувати спільне життя в єдності та гармонії з Богом.

«Потім сказала Ноомі: Ось твоя своячка повертається до свого народу й до свого бога; вернися й ти за своєю своячкою. Але Рут відповіла: Не наполягай на мені, щоб я тебе покинула й відійшла від тебе; бо куди ти підеш, і я піду; де ти оселишся, і я оселюся; народ твій — мій народ, а Бог твій — мій Бог. Де ти помреш, там і я помру, і там буду похована. Нехай зробить мені Господь, що захоче, але лише смерть розлучить мене з тобою. Ноомі, бачачи, що та наполягає на тому, щоб іти з нею, припинила з нею дальшу розмову.» — Рут 1:15-18

Віруючі люди часто виправдовуються, що в церквах замало незаміжніх жінок чи неодружених чоловіків. Саме брак євангелізації та життя з Богом спричиняє такий стан. Провина почасти лежить на церквах, але також і на нас.

Чи допустимий передшлюбний секс?

Святе Письмо, наприклад, у 1 Кор 7:2, вказує, що передшлюбний секс є аморальним і не повинен мати місця:

«Але ради небезпеки блуду нехай кожен має свою дружину, і кожна нехай має власного чоловіка.» — 1 Кор 7:2

Що за Біблією становить шлюб?

Біблія ніде чітко не визначає, у який момент Бог визнає пару за подружжя. Проте, читаючи її, доходимо висновку, що зазвичай це відбувалося тоді, коли пара юридично легалізувала свій союз (наприклад, шлюб Самсона з офіційним весіллям) і (хоч і не обов’язково) виконувала формальності, пов’язані з церемонією одруження (весілля). Треба пам’ятати, що Бог не визнає пару за подружжя в момент, коли її союз буде увінчаний лише статевим співжиттям!

Найімовірніше, Бог визнає пару за подружжя, коли вона юридично узаконить свій союз. Найчастіше біблійним підтвердженням цього погляду є вірші про підпорядкування чинному законові (Рим 13:1-7; 1 Пет 2:17).

«Кожна людина нехай підкоряється владі вищій; бо немає влади, як тільки від Бога, а ті, що є, від Бога встановлені. Тому хто противиться владі, противиться Божому встановленню; а ті, що противляться, самі на себе осуд накликають.» — Рим 13:1-2

Подібно — у багатьох культурах — батько віддає руку своєї дочки під час одруження, а дехто з тлумачів розуміє момент, коли Бог привів до Адама Єву (Бут 2:22), як Боже здійснення першої «церемонії» одруження. В Євангелії від Івана, у 2 розділі, Ісус брав участь у церемонії одруження (весілля в Кані Галілейській). Він не брав би участі в цій події, якби не схвалював її. Участь Ісуса в церемонії одруження жодним чином не вказує, що Бог вимагає такої церемонії, але вказує, що така церемонія в очах Бога схвалюється.

Якщо ми не узаконюємо наш союз, це також погане свідчення для цього світу. Це розхитує «шлюб» до чогось простого, легкого й необов’язкового. Якщо шлюб — це щось серйозне й таке, що зобов’язує нас на ціле життя, то він має бути серйозно й конкретно укладений і підтверджений перед багатьма свідками!

Замисліться: якщо ви хочете вступити з кимось у тривалий бізнес і співпрацю, чи будете ви будувати це на усних домовленостях?? Якщо ми в бізнесових справах підписуємо договори, то чому б не зробити цього у випадку шлюбу, який набагато важливіший і відповідальніший? Бог завжди укладав із нами завіти, які були дуже добре задокументовані й підтверджені. До сьогодні всі можуть прочитати про них у Біблії. Подібно й шлюбний завіт має бути добре задокументований та узаконений перед багатьма свідками. Неузаконений шлюб і співжиття без шлюбу не є Божою порадою для нас. Набагато легше розійтися з кимось, коли ми не маємо шлюбу. Коли ми вступаємо в завіт, ми починаємо бути співспадкоємцями й стаємо одним.

Кожен завіт у Біблії пов’язувався з пролиттям крові, наприклад, у випадку Авраама чи Ісуса, який пролив за нас свою кров. Коли чоловік поєднується з жінкою, також відбувається пролиття крові й укладення завіту, чого вже не можна пізніше скасувати. Саме тому шлюбна «угода» допомагає нам серйозно поставитися до цього союзу й до поєднання двох осіб в одну родину перед Богом і людьми.

Стриманість

Хоч це сьогодні здається дивним і для більшості людей «неприйнятним», Біблія заохочує нас, віруючих людей, залишатися у вільному стані й не вступати в шлюб. Біблія до цього не примушує, але в багатьох місцях заохочує залишатися у вільному стані або в стані, в якому ми були в момент народження заново.

«А тепер про те, що ви писали: Добре чоловікові не торкатися жінки; але ради небезпеки блуду нехай кожен має свою дружину, і кожна нехай має власного чоловіка.» — 1 Кор 7:1-2

«А я волів би, щоб усі люди були такі, як я, але кожен має власний дар благодаті від Бога, один такий, а другий інший. А кажу тим, хто не вступав у шлюб, та вдовам: Добре зроблять, якщо залишаться в такому стані, в якому я. Якщо ж не можуть втриматися, нехай вступають у шлюб; бо краще вступити в шлюб, ніж палати.» — 1 Кор 7:7-9

«Хочу, щоб ви були вільні від турбот; хто не має дружини, дбає про Господнє, про те, як би догодити Господеві; а одружений дбає про світське, про те, як би догодити дружині, і живе в роздвоєнні. Так само й незаміжня жінка та дівчина дбає про Господнє, щоб бути святою і тілом, і духом; а заміжня дбає про світське, як би догодити чоловікові. А це кажу для вашого власного добра, не щоб накинути на вас сіті, а щоб ви поводилися пристойно й постійно перебували при Господі. А якщо хтось уважає, що поводиться непристойно щодо своєї дівчини, бо вона вже перецвіла, а повинна була вийти заміж, нехай робить, що хоче, не згрішить, нехай одружуються. Але хто твердо постановив у серці своєму, без примусу, а панує над своєю волею й вирішив у власному серці зберегти свою дівчину в дівоцтві, добре зробить. Отже, хто одружується зі своєю дівчиною, добре робить, а хто не одружується, краще робить.» — 1 Кор 7:32-38

Становище занепалої людини

Історія занепалого людства доводить, що людина не вміла жити за Божим взірцем родинного життя — з однією дружиною й без розлучення. Багатоженство вперше зафіксоване вже в Бут 4:19. Натомість розлучення та повторний шлюб (практика, широко застосовувана на тогочасному Сході), як такі, що суперечать первісному задумові Бога щодо шлюбу, на жаль, часто пов’язувалися з осквернінням, залишенням і приниженням відкинутої жінки.

Історія розлучення

Головний текст щодо розлучень — Повт 24:1-4. На підставі цього тексту та інших, допоміжних, робимо відповідні висновки: розлучення є кінцем шлюбу. Схоже на те, що відновлення подружнього зв’язку між тими самими партнерами було можливе лише доти, доки розлучена не вийшла заміж удруге. Повторний шлюб, хоч і не заборонений, знищував попередні подружні зв’язки безповоротно. Доводить це заборона повернення покинутої дружини до попереднього чоловіка як тоді, коли її покине можливий другий чоловік, так і в разі смерті другого чоловіка. Як причину Біблія називає нечистоту, споганення (Повт 24:4), осквернення такої жінки (Єр 3:1).

Вірш Повт 24:4 у новому перекладі Біблії Британського біблійного товариства:

«…перший її чоловік, який її відпустив, не зможе знову взяти її за дружину, оскільки вона була ним визнана нечистою…»

було перекладено неточно. Радше він мав би звучати так, як у Біблії Тисячоліття (Biblia Tysiąclecia, BT):

«не зможе перший її чоловік, який її відіслав, узяти її знову за дружину як споганену.»

Здається, що з огляду на вжитий у Єр 3:1 зворот «цілком споганена» можливі такі пояснення цього тексту:

• Чоловік, який відсилає дружину, споганив її самим фактом відіслання та знайдення в ній чогось огидного
• Повторний шлюб споганив її як такий, що суперечить первісному задумові Бога

Статус розлученої не був таким самим, як перед укладенням шлюбу. Розлучення було своєрідним тавром на розлученій особі. Розлучена — подібно до блудниці, зганьбленої жінки й вдови — не могла стати дружиною священика (Лев 21:7).

Варто зауважити, що в цитованих текстах ідеться про відсилання, споганення, осквернення жінок, яких відсилають. Старий Завіт нічого не говорить про чоловіків. Ініціатива розлучення належала виключно чоловікові.

Варто з цієї нагоди сказати про підстави для розлучення. Значення вислову «щось огидне» (івр. erwat dawar) не є цілком певним. Серед самих ізраїльтян ці слова були причиною гарячих дискусій. Це може стосуватися фізичних вад, як-от неможливість мати дітей, що можна було б припустити з ассирійських шлюбних контрактів. Вислів «щось огидне» не стосується перелюбу. Цей проступок карався смертю, а не розлученням (Лев 20:10; Повт 22:22-24).

Старий Завіт називає кілька ситуацій, у яких розлучення було заборонене: Повт 22:28-29; 22:13-19.

Розлучення є злом, необхідним злом у ситуації занепалої людини. Старий Завіт описує один випадок, коли розлучення та відсилання дітей зі змішаних шлюбів було обране як вихід, що становить менше зло: Езд 9 і 10 (хоча існував інший вихід).

Застережне пророче слово до Церкви

Останнім часом ми отримуємо дуже багато різного роду об’явлень, що напоумляють Церкву повернутися до святості в широкому розумінні, але багато з них стосуються вільних зв’язків і шлюбів. Будь ласка, ознайомтеся з одним із таких об’явлень, які ми отримали, у цій статті.

Для подальшого вивчення

Посилання:

• Єврейський історичний інститут (Żydowski Instytut Historyczny) — Шлюб
• Єврейський історичний інститут (Żydowski Instytut Historyczny) — Подружжя
• Єврейський історичний інститут (Żydowski Instytut Historyczny) — Розлучення
• Фабіан Блашкевич — Małżeństwo. Cała praktyka w świetle Słowa Bożego («Шлюб. Уся практика у світлі Божого Слова») (ч. 1–4)
• Ден Молер — Związki i Małżeństwo («Стосунки та шлюб»)
• Як ви розумієте поняття блуду в контексті Євангелії від Матвія 19:9?

---

Засновано, зокрема, на матеріалах: Даріуша Пюрковського та Петра Заремби