Молитва, яка діє — кінець релігійного жебракування, початок синівського авторитету
Дієва молитва полягає не в тому, щоб переконувати неохочого Бога нарешті щось зробити. Дієва молитва полягає в тому, що ми як діти Божі (1) стаємо в авторитеті Ісуса (2), погоджуємося з Його Словом — написаним або відкритим нам (3) — і звільняємо на землі те, що Бог відкрив нам як Свою волю: загалом у Слові Божому або безпосередньо для нас (4).
Дивіться на YouTube
Слухайте подкаст
Одна істина, актуальна для всіх тем:
«Мій народ гине через брак пізнання» — Ос 4:6 — наші невдачі мають свою причину: ніхто нас не навчив, ми перебуваємо в релігійних, загальних переконаннях і помилках… Нам потрібно оновити свій розум!
«Божа Його сила (1) дарувала нам (2) усе (3), потрібне для життя (4) і побожності (5), через пізнання Того, Хто нас покликав (6)» — 2 Пет 1:3
Усе ми маємо через пізнання ІСУСА!
Сьогодні ми молимося більше з ТРАДИЦІЇ, ніж із пізнання Бога та Його Слова
І тому багато людей після численних спроб мають у серці невіру й розчарування.
Не тому, що молитва не діє чи Бог не чує…
Нам не потрібна ще більш релігійна молитва. Нам потрібно перейти від молитви сироти до молитви сина і дочки Божої.
Визначення слова «молитва»? Наведу трохи значень біблійних слів
Єврейський корінь слова «молитва» — palal — означає, зокрема: судити, розсуджувати, втручатися, заступатися й молитися.
- Молитва має вимір розсудження справи перед Богом, стояння між певною ситуацією та Божою волею, заступництва й духовного втручання.
Від цього кореня походить і іменник tefillah, тобто «молитва» — він означає: прохання, прославлення, подяку й заступництво.
Молитва — це не лише прохання. Молитва — це стояння перед Богом (1), розпізнавання Його волі (2) і запровадження Його порядку в дійсність (3).
Грецький корінь слова «молитва»: proseuchomai — «молитися» означає: прохання, прославлення, подяку, сповідання й заступництво. Є також інші важливі слова:
Homologeō означає: говорити те саме, погоджуватися, визнавати. Тобто молитва віри говорить те саме, що сказав Бог. Йдеться не про механічне повторення формул, а про вхід у згоду з Богом і Його Словом.
Молитва віри починається тоді, коли я перестаю говорити лише те, що відчуваю, і починаю говорити те, що сказав Бог.
Чим молитва НЕ є?
1. Молитва — це не релігійна декламація
Ісус сказав:
Євангеліє від Матвія 6:7–8: «А коли молитесь, не повторюйте безглуздо багатьох слів, як погани, бо вони думають, що через численність слів будуть почуті. Не будьте подібні до них, бо ваш Отець знає, чого вам потрібно, раніше, ніж ви попросите в Нього.»
Ісус не засуджує довгої молитви. Він засуджує порожнє многослів’я.
Є довгі молитви, які глибокі.
Є короткі молитви, сповнені віри.
Є також довгі молитви, які є лише релігійним шумом.
Бог відповідає не на кількість слів, а на віру серця, узгоджену з Його волею.
2. Молитва — це не спроба переконати Бога, щоб Він став добрим
Багато людей молиться так, ніби Бог — це проблема. Бог добрий! Він уже дав нам усе, що нам потрібно. Нам потрібно лише взяти це вірою!
Це релігійний міф.
Євангеліє від Матвія 7:9–11: «Хто з вас, коли син його просить хліба, подасть йому камінь? Або коли попросить риби, подасть йому змію? Тож якщо ви, будучи недосконалими, вмієте давати добрі дари своїм дітям, то скільки ж більше Отець ваш, що на небі, дасть добре тим, хто просить у Нього.»
Ісус відкриває Отця як доброго.
Молитва існує не для того, щоб переконувати Бога бути добрим. Молитва існує для того, щоб людина ввійшла в згоду з Богом, Який уже є добрим.
3. Молитва — це не духовна маніпуляція
«Скажу це стільки разів, вживу відповідних слів, додам „в ім’я Ісуса“ — і тоді воно мусить подіяти».
Але «ім’я Ісуса» — це не магічна печатка. Це авторитет особи.
Дії апостолів 19:13–16: «Деякі мандрівні юдейські заклинателі намагалися призивати ім’я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого проповідує Павло. А злий дух відповів: Ісуса знаю, і знаю, хто такий Павло, а ви хто? Тоді людина, в якій був злий дух, кинулася на них, подолала їх і здолала.»
Вони вжили правильне ім’я, але не мали стосунків, віри й авторитету.
Йдеться не про те, чи виголосиш ти ім’я Ісуса наприкінці молитви. Йдеться про те, чи стоїш ти в авторитеті Ісуса.
4. Молитва — це не втеча від послуху
Молитва не замінює прощення.
Молитва не замінює покаяння.
Молитва не замінює чесності.
Молитва не замінює дії.
Послання Якова 2:17: «Так само й віра, коли не має діл, сама в собі мертва.»
Не моліться про відчинені двері чи очевидні речі.
Роками я молився, щоб Бог змінив щось, за що сам відповідав я!
Підкорення контролю й маніпуляції — такий самий гріх, як маніпулювання й контролювання. Це ти маєш від Бога авторитет, щоб це зупинити!
Чим молитва Є?
1. Молитва — це стосунки з Отцем
Учні не просили Ісуса: «Навчи нас проповідувати».
Не просили: «Навчи нас організовувати зібрання».
Вони сказали: «Господи, навчи нас молитися».
Євангеліє від Луки 11:1–4: «Одного разу Ісус молився в якомусь місці. Коли скінчив, один із Його учнів сказав Йому: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів. Тоді Він сказав їм: Коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє. Нехай прийде Твоє Царство. Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліба нашого щоденного давай нам щодня. І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто винен нам. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.»
Перше слово молитви Ісуса: Отче.
Дієва молитва починається не з проблеми, а зі стосунків з Отцем!
Не говори, яку велику проблему ти маєш у житті, а говори, якого великого Бога ти маєш!
2. Молитва — це згода землі з небом
Ісус навчав:
«Нехай прийде Твоє Царство. Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі.»
Молитва полягає не в тому, що ми намагаємося зігнути Бога під наші плани. Це ми починаємо молитися й діяти відповідно до Божої волі.
Тому ми молимося мовами!
3. Молитва — це співпраця з Богом
Джон Веслі писав: «Бог не робить нічого інакше, як у відповідь на молитву»
Йдеться не про те, що Бог слабкий без людини. Йдеться про те, що Бог дав людині відповідальність на землі.
Буття 1:26–28: «…Створив його на образ Божий; створив чоловіка й жінку. І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться та розмножуйтесь, наповнюйте землю, підкоряйте її собі й володійте нею.»
Людина отримала відповідальність.
Гріх цю відповідальність спотворив.
Ісус прийшов, щоб повернути людину на позицію сина, представника й співспадкоємця.
Молитва прохання й молитва авторитету
Це ключовий пункт навчання. Не кожна молитва діє однаково, бо не кожна ситуація вимагає того самого роду молитви. Є речі, про які ми просимо Отця. Наприклад: мудрість, забезпечення, провід, розпізнавання, відчинені двері.
Послання Якова 1:5–8: «А коли комусь із вас не вистачає мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро й без докору, і буде йому дана. Але нехай просить з вірою, без сумніву. Бо хто сумнівається, той подібний до морської хвилі, що її жене й кидає вітер. Така людина нехай не думає, що щось одержить від Господа, бо вона двоєдушна й непостійна в усіх своїх дорогах.»
Але є речі, яким ми маємо наказувати. Ісус не сказав: «Моліться Богові про гору». Він сказав: «Говоріть до гори».
Євангеліє від Марка 11:22–24: «Ісус відповів їм: Майте віру Божу. Істинно кажу вам: хто скаже цій горі: Підніметься й кинься в море, і не засумнівається в серці своєму, а повірить, що станеться те, що він каже, то збудеться йому. Тому кажу вам: про все, що б ви не просили в молитві, віруйте, що одержали, і буде вам.»
Зверніть увагу: Ісус говорить про дві речі:
- Говоріння до гори.
- Молитву й віру, що ми одержали.
До Бога я приходжу з довірою дитини. До темряви я стаю з авторитетом Ісуса. Практичний приклад:
Коли мені потрібна мудрість, я кажу:
«Отче, прошу Тебе про мудрість. Дякую, що Ти даєш щедро й без докору».
Але коли я стаю перед демонічним утиском, я не кажу:
«Боже, чи не міг би Ти, можливо, щось зробити з цим духом?»
Я кажу:
«В ім’я Ісуса Христа наказую цьому утиску піти. Ти не маєш права діяти в цьому місці».
Авторитет у молитві
Ісус дав учням авторитет
Євангеліє від Луки 10:17–20: «Сімдесят двоє повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони підкоряються нам у Твоє ім’я. А Ісус сказав: Я бачив сатану, що спадав з неба, як блискавка. Ось Я дав вам владу наступати на змій і скорпіонів та на всю силу ворога, і ніщо вам не пошкодить. Однак не з того радійте, що духи вам підкоряються, а радійте, що імена ваші записані на небесах.»
Тут рівновага. Ісус каже: «Я дав вам владу». Але потім каже: «Не будуйте своєї ідентичності на тому, що демони вам підкоряються. Будуйте її на тому, що ви належите Богові». Ми посаджені разом із Христом.
Послання до Ефесян 1:19–23: «…яка незмірна велич Його сили щодо нас, які віруємо. Це та сама потужна сила, яку Він виявив у Христі, коли воскресив Його з мертвих і посадив по Своїй правиці на небесах, понад усяке начальство, владу, силу, панування й понад усяке ім’я, яке тільки можна назвати не лише в цьому віці, а й у майбутньому. Усе підкорив під Його ноги, а Його Самого дав як Голову над усім Церкві, що є Його Тілом, повнотою Того, Хто все в усьому наповнює.»
Послання до Ефесян 2:4–6: «Але Бог, багатий на милосердя, через Свою велику любов, якою полюбив нас, і нас, мертвих через провини, оживив разом із Христом — благодаттю ви спасені — і разом воскресив, і разом посадив на небесах у Христі Ісусі.»
Це неймовірно. Ісус вище кожної влади. А ми в Ньому.
Авторитет віруючого випливає не з його духовної сили, а з його позиції в Христі.
Ім’я Ісуса — це не формула, а представлення Царя
Євангеліє від Івана 14:12–14: «Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, той також робитиме діла, які Я роблю, і більші від них робитиме, бо Я йду до Отця. А про що б ви не попросили в Моє ім’я, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині. Коли про щось попросите в Моє ім’я, Я те зроблю.»
Євангеліє від Івана 16:23–24: «Того дня ви не питатимете Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: про що б ви не попросили Отця в Моє ім’я, дасть вам. Досі ви ні про що не просили в Моє ім’я. Просіть, і одержите, щоб радість ваша була повна.»
Молитися в ім’я Ісуса — це не означає лише сказати наприкінці: «В ім’я Ісуса, амінь». Це означає молитися:
- в Його авторитеті,
- на підставі Його перемоги,
- відповідно до Його характеру,
- відповідно до Його волі,
- як Його представник.
Практичний приклад:
Коли посол Польщі їде до іншої країни, він говорить не лише як приватна особа. Він представляє державу. Його слова мають вагу, бо за ним стоїть авторитет країни.
Так само й віруючий. Ми молимося не на підставі нашого настрою чи нашої досконалості.
Ми молимося в ім’я Ісуса.
Ім’я Ісуса — це не релігійне закінчення молитви. Це авторитет Царя, Якого ти представляєш.
Впевненість у молитві: молитва за Його волею
Перше послання Івана 5:14–15: «Така певність, яку ми маємо до Нього: коли просимо про щось за Його волею, Він нас чує. А коли знаємо, що Він нас чує, про що б ми не просили, знаємо й те, що маємо те, чого просили в Нього.»
Іван не каже: «Може, Бог почує» -> Він каже: «Така певність».
Там, де я знаю волю Бога, мені не треба молитися в непевності. Я можу молитися з довірою.
Приклад:
Якщо Біблія каже, що Бог дає мудрість щедро, я не молюся:
«Боже, якщо Ти взагалі хочеш дати мені мудрість…»
Якщо Біблія показує, що Ісус зцілював хворих і відкривав серце Отця, я не мушу казати:
«Господи, я не знаю, чи Ти хочеш допомогти».
Ісус не молився як релігійна людина
Ісус молився зі стосунків
Євангеліє від Марка 1:35: «Уранці, коли було ще темно, Ісус устав, вийшов і пішов на безлюдне місце. Там Він молився.»
Ісус мав натовпи, служіння, потреби людей, тиск і очікування. Але Його джерелом не була популярність. Його джерелом були стосунки з Отцем.
Якщо Ісус, Син Божий, потребував часу з Отцем, то ми не духовніші за Ісуса. Ісус не благав хворобу. Подивіться, як Ісус реагував на хворобу, демонів і бурю.
Євангеліє від Матвія 8:2–3: «І ось підійшов прокажений, вклонився Йому й сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. Ісус простягнув руку, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, очистися. І негайно він очистився від проказу.»
Людина знала силу Ісуса, але не знала Його волі.
Він сказав:
«Коли хочеш, можеш».
Ісус відповів:
«Хочу».
Багато людей сьогодні вірить, що Бог може.
Але не впевнені, чи Він хоче.
Віра спирається на те, що ми знаємо Його волю, відкриту в Христі.
Дії апостолів 10:38: «Ви знаєте про Ісуса з Назарета, як Бог помазав Його Святим Духом і силою. Він ходив, чинячи добро й зцілюючи всіх, хто був пригноблений дияволом, бо Бог був із Ним.»
- Ісус ходив, чинячи добро.
- Зцілення було названо добром.
- Пригнічення було пов’язане з діяльністю диявола.
Ісус не відкрив Отця, Який посилає хворобу, а Отця, Який через Сина руйнує діла диявола. Ісус наказував бурі!
Євангеліє від Марка 4:37–41: «Знялася велика буря, і хвилі били в човен, так що човен почав наповнюватися водою. Ісус спав на подушці. Учні розбудили Його й сказали: Учителю, Тобі байдуже, що ми гинемо? Тоді Він устав, погрозив вітрові й сказав морю: Мовчи, угамуйся! І вітер ущух, і настала велика тиша. Потім сказав їм: Чого ви такі полохливі? Як це так, що не маєте віри? А вони дуже налякалися й говорили один до одного: Хто ж Він такий, що навіть вітер і море слухаються Його?»
Ісус не сказав:
«Отче, якщо така Твоя воля, зупини цю бурю».
Він погрозив вітрові й промовив до моря.
Деякі бурі не закінчуються тому, що ти чекаєш. Вони закінчуються, коли ти встаєш і говориш в авторитеті Ісуса.
Мене почуто не тому, що моя молитва була ідеальною. Мене почуто, бо Ісус відкрив мені доступ до Отця.
Зміна способу молитви
Сьогодні Бог запрошує нас змінити спосіб молитви.
- Йдеться не про те, щоб молитися гарніше.
- Йдеться не про те, щоб уживати більш духовних слів.
- Йдеться не про те, щоб подовжити молитви…
Йдеться про те, щоб перейти:
- від жебракування до синівства,
- від непевності до пізнання волі Бога,
- від релігійної форми до живих стосунків,
- від пасивності до авторитету,
- від страху до віри,
- від порожніх слів до Слова, виголошеного з переконанням,
- від молитви як обов’язку до молитви як співпраці з Отцем.
Церква не потребує більше релігійного шуму. Церква потребує людей, які знають Отця, знають Слово, знають свою позицію в Христі та моляться з вірою.
7 тез, які варто запам’ятати
- Молитва починається зі стосунків з Отцем.
- Ми молимося не для того, щоб переконати Бога бути добрим.
- Молитва віри мусить узгоджуватися зі Словом Божим!
- До Отця ми приходимо з довірою, а перед темрявою стаємо з авторитетом.
- Ім’я Ісуса — це не формула, а авторитет Царя.
- Там, де я знаю волю Бога, я можу молитися з упевненістю.
- Молитва не замінює послуху — вона до нього веде.
